Куриленко, Василий Елисеевич

Василий Елисеевич Куриленко
Дата рождения	17 сентября 1930(1930-09-17)
Место рождения	Куриловка, Коропский район, Черниговская область
Дата смерти	16 марта 2011(2011-03-16) (80 лет)
Место смерти	Куриловка, Коропский район, Черниговская область, Украина
Род деятельности	археолог
Место работы	Бельцкий государственный университет
Альма-матер	Заочный народный университет искусств (Москва) РГПУ имени А. И. Герцена
Награды и премии

Василий Елисеевич Куриленко (17.09.1930-16.03.2011) — советский и украинский археолог, историк, художник, краевед, публицист. Основатель и руководитель Мезинского археологического музея на Черниговщине (в настоящее время Мезинский археологический научно-исследовательский музей им. В. Е. Куриленко^[1]). Украинец.

Родился 17 сентября 1930 г. в селе Куриловка Понорницкого района Черниговской области в семье крестьянина. Отец Куриленко Елисей Иванович, мать Куриленко (Рябец) Ольга Ивановна.

В 1941 году окончил с отличием три класса Куриловской школы. В годы фашистской оккупации в школу не ходил. После освобождения села проучился полгода в IV классе, с 1944 года работал молотобойцем в колхозной кузнице. В 1949 году сдал экстерном экзамены за V и VI классы и пошёл в VII класс Мезинской средней школы. В 1950 году был призван в армию, где в 1952 году окончил школу авиационных специалистов и служил в авиации дальнего действия старшим механиком бомбового вооружения на бомбардировщике Ту-4. С 1955 по 1957 год работал баянистом в школе в селе Мезин и художником в городах Прилуки и Чернигов. В 1956 году женился. Супруга Куриленко (Компанец) Вера Акимовна (14.10.1935 — 29.02.1996), учитель русского языка и литературы, впоследствии директор Свердловской средней школы Коропского района Черниговской области.

В 1956—1962 годах учился в Заочном народном университете искусств (ЗНУИ), (город Москва), в 1958—1961 в Черниговской заочной средней школе. С 1958 по 1962 годы работал учителем рисования в Мезинской средней школе. В 1963 году поступил на дневное отделение художественно-графического факультета Ленинградского государственного педагогического института (ЛГПИ) им. А. И. Герцена, который окончил в 1968 году. В это же время под руководством выдающегося советского археолога В. П. Левенка начал изучать основы археологии, в 1965 году перевелся на заочное отделение худграфа и выехал в Мезин для создания там музея на месте раскопок Мезинской палеолитической стоянки. Музей был открыт 17.ІХ.1965 г. при Мезинской школе, без финансирования извне, на безвозмездной основе. В 1968 году под музей передали здание старинного особняка, ранее принадлежавшего отставному российскому офицеру Поливоде, там экспозиция музея размещена и ныне.

В 1969 году прошёл по конкурсу на должность старшего преподавателя искусств и выехал на работу в Бельцкий государственный педагогический институт в Молдавии. Там окончил Школу молодого лектора и Школу по сдаче кандидатского минимума, а в 1972 году вернулся в село Мезин для написания диссертации на тему «Орнаменты Десны как исторический источник». Постоянно вел раскопки, ежегодно пополняя экспозицию Мезинского музея 1-3 тысячами экспонатов. Посещал курсы археологов Украины, постоянно контактировал с учеными. В 1979 году после посещения музея космонавтом Ю. В. Романенко и маршалом авиации С. И. Руденко по их совету был переведен на работу в Мемориальный музей Н.И. Кибальчича — основоположника ракетного движения в России — в городок Короп на Черниговщине. В павильоне музея открыл краеведческий отдел музея, получив горячую поддержку черниговских археологов и два взыскания «за засорение музея Кибальчича непрофильными экспонатами». В 1985 году переехал в село Свердловка (в настоящее время село Деснянское Коропского района Черниговской области) на работу в должности директора вновь создаваемого там музея и начал коренную перестройку Мезинского археологического музея.

На протяжении всей своей музейной деятельности поддерживал постоянные контакты и вел переписку с археологами Ленинграда, Москвы, Киева, Чернигова: В. П. Левенком, О. Н. Мельниковской, И. Г. Шовкоплясом, И. Г. Пидопличко, Р. В. Терпиловским, Д. Я. Телегиным, И. И. Артеменко, В. В. Отрощенко, Н. С. Котовой, К. П. Бунятян и другими. Общался с археологами и историками Сумской, Полтавской, Липецкой и других областей, где издавались его труды, принимал участие в научных конференциях. Читал лектории по искусству, истории, космонавтике; вел изостудию в Бельцах, Мезине, Коропе, Свердловке. Росту популярности музея способствовали похвальные отзывы его посетителей. Написал и частично передал в дар музеям многочисленные картины, этюды и зарисовки. С 1980-х вел раскопки по открытым листам, присылаемым из Киева как представителю Института археологии Украины.

За 40 лет изучил и открыл в округе села Мезин 19 различных культур, открыл ранее неизвестную передюхновскую (куриловскую) культуру, ознаменовавшая начало века железа за 3 столетия до юхновской. Выполнил дешифровку мезинских браслетов, исследовал стойбище охотников на мамонта, открыл вторую Мезинскую палеолитическую стоянку «Костомахин колодец». Собрал более 54 тысяч археологических предметов, часть из которых передал в созданный им в 1992 году Коропский региональный историко-археологический музей. Множество экспонатов Мезинского музея и предметов из личной коллекции (картины, книги, иконы) было разворовано. С 1947 года проживал и работал в городах Шостка, Боково-Антрацит, Могилев-Подольский, Гомель, Симферополь, Прилуки, Чернигов, Ленинград, Бельцы, Короп. Опубликовал более 30 научных работ и множество газетных статей на темы истории края.

Дети: дочь Людмила (1957 г.р.), сын Игорь (1965 г.р.).

Награждён орденом «За заслуги» 3-й степени (Украина) в 2008 году.

Умер в селе Свердловка 16 марта 2011 года. Похоронен в селе Куриловка на Черниговщине рядом с родителями и женой.

Список публикаций:

1.    Куриленко В. Є. Музей потрібний // Радянське Полісся. – 1963, 6 липня.

2.    Куриленко В. Є. Там, де жили наші предки // Нові горизонти. – 1965, 18 вересня.

3.    Куриленко В. Є. Народження легенди // Нові горизонти. – 1966, 10 вересня.

4.    Куриленко В. Є. Продовження легенди // Нові горизонти. – 1966, 15 жовтня.

5.    Куриленко В. Є. Мезинський краєзнавчий // Нові горизонти. – 1967, 04 березня.

6.    Куриленко В. Є. Слідами давнього Мезина // Нові горизонти. – 1968, 07 вересня.

7.    Куриленко В. Є. Музей у Мезині // Деснянська правда. – 1972, 25 листопада.

8.    Куриленко В. Є. Двері в день вчорашній // Нові горизонти. – 1974, 24 січня.

9.    Куриленко В. Є. Свердловська загадка // Нові горизонти. – 1974, 16 лютого.

10.                      Куриленко В. Є. Загадки історії // Нові горизонти. – 1974, 30 липня.

11.                      Куриленко В. Є. Загадки древнього Мезина // Нові горизонти. – 1975, 20 грудня.

12.                      Куриленко В. Є. Берегти «Мезинську Швейцарію» // Нові горизонти. – 1976, 10 березня.

13.                      Куриленко В. Є. Музей у селі Мізин // Соціалістична культура. – 1977, № 10.

14.                      Куриленко В. Є. «Заклятий дуб» // Нові горизонти. – 1978, 10 серпня.

15.                      Куриленко В. Є. Скарби рідного краю // Нові горизонти. – 1978, 16 вересня.

16.                      Куриленко В. Є. Жив та був козак Курило (На крилах легенди) // Нові горизонти. – 1979, 18 січня.

17.                       Куриленко В. Є. Художні кахлі Мізинського музею // Народна творчість та етнографія. – № 6, 1979.

18.                      Куриленко В. Є. І мистецтво і історія // Нові горизонти. – 1980, 15 січня.

19.                      Куриленко В. Є. Художні кахлі Придесення // Нові горизонти. – 1980, 14 лютого.

20.                      Куриленко В. Є. Художник-патріот // Нові горизонти. – 1980, 21 лютого.

21.                      Куриленко В. Є.Унікальна пам’ятка Лівобережжя // Нові горизонти. 1980, 13 вересня.

22.                      Куриленко В. Є.Невідомий солдат // Нові горизонти – 1981, 21 листопада.

23.                      Куриленко В. Є. Загадковий пам’ятник: О земле сіверянська! // Комсомольський гарт. 1982. – 6 лютого.

24.                      Куриленко В. Є. Загадка фортеці // Нові горизонти – 1982, 13 лютого.

25.                      Куриленко В. Є. Кобзар і Коропщина // Нові горизонти – 1982, 11 березня.

26.                      Куриленко В. Є. Мов спалах блискавки: Кибальчич і космонавтика // Нові горизонти – 1982, 10 квітня.

27.                      Куриленко В. Є. Піонер ракетної техніки // Нові горизонти – 1982, 13 квітня.

28.                      Куриленко В. Є. Яким був Короп 300 літ тому // Нові горизонти – 1982, 03 червня.

29.                      Куриленко В. Є. А свідок – історія: О земле сіверянська! // Нові горизонти – 1982, 15 червня.

30.                      Куриленко В. Є. Молодіє древній Короп // Нові горизонти – 1982, 19 червня.

31.                      Куриленко В. Є. Музика кам’яного віку: книги про наш край // Нові горизонти – 1982, 10 липня.

32.                      Куриленко В. Є. Премія імені Кибальчича // Нові горизонти – 1982, 01 серпня.

33.                      Куриленко В. Є. Земля Кибальчича // Комсомольський гарт. 1982. 14 серпня.

34.                      Куриленко В. Є. Земля Кибальчича: Моя Батьківщина – Радянський Союз // Нові горизонти – 1982, 23 серпня.

35.                      Куриленко В. Є. Життя, як спалах блискавки: Славетні наші земляки // Нові горизонти – 1982, 21 вересня.

36.                      Куриленко В. Є. Нащадок сербських повстанців у нашому краї // Нові горизонти – 1982, 30 жовтня.

37.                      Куриленко В. Є. Сліди мамонта // Комсомольський гарт. 1983, 13 січня.

38.                      Куриленко В. Є. Зашумить дендропарк // Комсомольський гарт. 1983. – 8 лютого.

39.                      Куриленко В. Є. «Польова пошта» музею Кибальчича // Нові горизонти – 1983, 24 лютого.

40.                      Куриленко В. Є. Як спалах блискавки // Україна. 1983, № 37.

41.                      Куриленко В. Є. Народні іграшки з глибини віків // Нові горизонти – 1983, 13 серпня.

42.                      Куриленко В. Є. Вирушали в похід партизани // Нові горизонти – 1983, 20 вересня.

43.                      Куриленко В. Є. З’єднані безсмертною судьбою: Люби і знай свій рідний край // Нові горизонти – 1985 – 26 січня.

44.                      Куриленко В. Є. Загадкове місто Хоробор // Нові горизонти – 1985, 14 березня.

45.                      Куриленко В. Є. «Вірю в здійснення моєї ідеї…»: 12 квітня – Всесвітній день авіації і космонавтики // Нові горизонти – 1985, 11 квітня.

46.                      Куриленко В. Є. Село мого дитинства // Нові горизонти – 1985, 29 червня.

47.                      Куриленко В. Є. Топоніміка Коропщини: З народного джерела // Нові горизонти – 1985, 22 серпня.

48.                      Куриленко В. Є. Археологічні дослідження Коропського музею в середньому Подесенні // «Чернігівська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства. ТД», (1-а), 1985 р., с. 106 – 107.

49.                      Куриленко В. Є. Люби і знай свій рідний край // Нові горизонти – 1986, 29 травня.

50.                      Телєгін Д. Я., Куриленко В. Є. Неолітичні пам’ятки поблизу с. Кудлаївки на Десні // Археологія. – 1986, с. 100-103.

51.                      Куриленко В. Є. Мотив ліри, пальмет і крина в кахлях на Новгород-Сіверщині // Народна творчість та етнографія. – № 6, 1986, с. 64-65.

52.                      Куриленко В. Є. Де ходили мисливці на мамонтів // Нові горизонти – 1986, 25 жовтня.

53.                      Куриленко В. Є. Давньоруські поселення в околицях с. Мізин на Коропщині // ІІ Чернігівська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства. – Чернігів - Ніжин, 1988, с 32.

54.                      Куриленко В. Є. Таємниця Мезинських браслетів // Нові горизонти – 1989, 07 вересня.

55.                      Куриленко В. Е. Памятники археологии на стыке Сумщины и Черниговщины у с. Мезин // Питання археології Сумщини. Матеріали науково-практичної конференції «Проблеми вивчення і охорони пам`яток археології Сумщини». Суми. Квітень 1989. – Суми, 1990.

56.                      Куриленко В. Є. До локалізації літописного Хоробора // Минуле Сосниці та її околиць. Суми, 1990, с. 49.

57.                      Куриленко В. Є. Мезинський музей // Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К, 1990, с. 443.

58.                      Куриленко В. Є. Неолит Средней Десны по материалам Мезинского археологического музея // Охорона і дослідження пам’яток археології Полтавщини. – Полтава, 1990. – С. 69-71+карта.

59.                      Куриленко В. Е. К биографии Турвона Кибальчича // Охорона та дослідження пам’яток археології Полтавщини. – Полтава, с. 30-31.

60.                      Куриленко В. Є. Свідок козацької слави // Нові горизонти – 1991, 20 березня.

61.                      Куриленко В. Є. Міф про Левка Кибальчича // Нові горизонти – 1991, 01 травня.

62.                      Куриленко В. Є. Козачі отамани // Нові горизонти – 1991, 14 серпня.

63.                      Куриленко В. Е. Об архитектонике орнаментов мезинских браслетов. Из опыта археологического изучения Новгород-Северского Полесья // Теория и методика исследований археологических памятников лесостепной зоны. – Липецк, 1992, с. 61-63.

64.                      Куриленко В. Е. Северная округа Радычева в X-XIII веках // Проблеми вивчення середньовічного села на Поліссі. Чернігів, 1992, с. 38-39.

65.                      Куриленко В. Е. Об авторстве портрета четы Кочубеев // 100 років Полтавському краєзнавчому музею: історія музею; колекції. – Полтава, 1992, с. 93 – 94.

66.                      Куриленко В. Є. Забрідки чи Зарічна? // Нові горизонти – 1992, 11 листопада.

67.                      Куриленко В. Є. Скільки років Коропу // Нові горизонти – 1992, 21 листопада.

68.                      Куриленко В.Є. До локалізації літописного м. Хоробора // Український історичний журнал. – № 1, 1993.

69.                      Куриленко В.Є. У створенні музею все важливо // Нові горизонти – 1993, 16 січня.

70.                      Куриленко В.Є. Звертаючись до тих віддалених років // Нові горизонти – 1993, 02 червня.

71.                      Куриленко В.Є. Славна історія твоя, Хороборе // Нові горизонти – 1993, 17 липня.

72.                      Куриленко В.Є. Храми древнього міста // Нові горизонти – 1993, 17 липня.

73.                      Куриленко В.Є. Родове гніздо Забіл // Освіта – 1994, 07 липня.

74.                      Куриленко В. Е. Памятники железного века в районе с. Мезин // Археологічні старожитності Подесення. Чернігів, 1995, с. 94.

75.                      Куриленко В. Є. Памятники археології Коропа та його околиць. – «Слов’яно-руські старожитності північного Лівобережжя», Чернігів, Сіверянська думка, 1995 р., с. 47 – 48.

76.                      Куриленко В. Є. Загадкові зиґзаґи історії Коропщини // Нові горизонти – 1995, 5 липня.

77.                      Куриленко В. Є. Прадавнє минуле нашого краю: від мезоліту до доби бронзи // Нові горизонти – 1995, 12 серпня.

78.                      Куриленко В. Є. Пункти Сосницької культури та віку заліза // Нові горизонти – 1995, 19 серпня.

79.                      Куриленко В.Є. Короп селище чи козацьке місто? // Нові горизонти – 1995, 2 грудня.

80.                      Куриленко, Василь. Отрощенко, Віталій. Мезин на Десні. Динаміки змін археологічних культур // Сіверянський літопис. – № 2-3, 1996, с, 27-32.

81.                      Куриленко В.Є. Отрощенко В. В. Динаміка культурних змін за доби бронзи у мезинському мікрорайоні на Десні // Археологія. – № 1, 1998 С. 46-56.

82.                      Куриленко В. Е. Отрощенко В. В. Сосницкая культура в Подесенье и ее связи с восточными соседями // «Trzñiniec»: system kulturowy czy interkulturowy proces.— S. 48—51; Poznan, Polska. 1997.

83.                      Куриленко В.Є., Отрощенко В.В. Сосницька культура Подесення та її зв’язки із східними сусідами // Trzciniec system kulturowy czy interkulturowy process — Poznan, 1998/ С. 239-251.

84.                      Kurylenko V.Y., Otroshchenko V.V. The Sosnytsa culture of the Desna area and its links with eastern neighbours // Baltic-Pontic Studies. – Poznan, 1998. – Vol. 6. – P. 87-102.

85.                      Куриленко, Василь. Сіверяни округа міст Радичева і Новгорода-Сіверського // Сіверський літопис. – № 1, 1998.

86.                      Куриленко В. Є. Поклик рідних місць // Нові горизонти. 1998, 20 червня.

87.                      Куриленко В. Є. Мезин: в пошуках історичних цінностей // Нові горизонти. 1998, 20 червня.

88.                      Куриленко В. Є. Слідами зниклих поселень. У нетрях Мезинського Лівобережжя // Нові горизонти. 1998, 11 липня.

89.                      Куриленко В. Е. Котова Н. С. Неолит Мезинского Подесенья // Древности Северского Донца. Вып. 4. – Луганск , 2000.

90.                      Куриленко В. Є. Переправа шведів та козаків біля Мізина та Свердловки // Сіверянський літопис. – № 4, 2002.

91.                      Куриленко В. Є. Коли і як виник музей // Нові горизонти. 2003, 12 червня.

92.                      Куриленко В. Є. В Чернігово-Сумському Подесенні (коротка історія краю). Записки засновника мізинського археологічного музею. – Шостка: Зодіак, 2005.

93.                      Куриленко В. Є. 1708 р. Слідами Північної війни // Нові горизонти. – 2005, 5 листопада.

94.                      Куриленко В. Є. Бунятян К. П. Пам’ятки середньодніпровської культури Середнього Подесення // Археологія. – № 4, 2006.

95.                      Куриленко В. Є. Далеке минуле рідного краю // Шостка, 2007.

96.                      Куриленко В. Є. Нові розкопки Мезинської стоянки // Нові горизонти. – 2007, 01 вересня.

97.                      Куриленко В. Є. Історія Чернігово-Сіверщини з найдавніших часів у знахідках Мезинської округи. Нариси про далеке минуле рідного краю // Чернігів, 2008.

98.                      Куриленко В. Є. Пам’ятки астроархеології в зібранні Мезинського музею // Сіверянський літопис. – 2008. – №5. – С. 4, 7.

99.                     Куриленко В. Є. Палеоліт округи Мізина // Сіверянський літопис. – 2008. – №6.– с. 73-76.

100.                 Куриленко В. Є. Шведські дороги в окрузі Мізина на Десні // Сіверщина в історії України. – Київ-Глухів, 2010. Вип. 3, с. 164-167.

101.                 Куриленко В. Є. Щільність заселення округи в кам'яному віці // Сіверянський літопис. – 2010. - № 6. - С. 3-8.

102.                 Куриленко В.Є. Сакральні мотиви 8-променевої зірки в мистецтві Сіверщини, цивілізацій Стародавньої Азії та Європи // Сіверщина в історії України, 2011, випуск. 4.

103.                 Куриленко В.Є. Крізь безодню віків. Мізин. Край, де заснула вічність. Записки засновника Мізинського музею // Чернігів, 2011-2016.

104.                 Куриленко В. Е. Искусство из бездны веков. Мезин и окрестности // 2008-2011.

105.                 Куриленко В. Е. По следам новокаменного века. Из истории авторского поиска следов неолита на Средней Десне // 2008-2011.

У этой статьи есть несколько проблем, помогите их исправить: Стиль этой статьи неэнциклопедичен или нарушает нормы литературного русского языка. Статью следует исправить согласно стилистическим правилам Википедии. (22 марта 2018) В статье не хватает ссылок на источники (см. рекомендации по поиску). Информация должна быть проверяема, иначе она может быть удалена. Вы можете отредактировать статью, добавив ссылки на авторитетные источники в виде сносок. (22 марта 2018) Пожалуйста, после исправления проблемы исключите её из списка параметров. После устранения всех недостатков этот шаблон может быть удалён любым участником.