Євангелічна церква Німеччини

Поширеність конфесій в Німеччині, на січень 2008.
   Абсолютна більшість (>50%) католиків

   Відносна більшість католиків

   Абсолютна більшість (>50%) євангелістів

   Відносна більшість євангелістів

   Переважно світське населення, але більше євангелістів, ніж католиків

Євангелічна церква Німеччини (нім. Evangelische Kirche in Deutschland), ЄЦН або EKD — об'єднання (унія) лютеранських та реформатських земельних Церков Німеччини. Кількість парафіян церкви становить 24 832 110 осіб^[1]. Це конфедерація 20 регіональних протестантських церков, але не є церквою в теологічному розумінні в зв'язку з деномінаційними відмінностями. Тим не менш, церкви мають повну єдність в частині проповіді і в богослужіннях. Всі регіональні церкви ЄЦН обмежені певними територіями, винятком є Євангельська Реформатська Церква.

Історія

Датою зародження німецького лютеранства вважається 1517. Діяльність сподвижника Лютера Філіпа Меланхтона (лідера партії філіпістів) сприяла зближенню німецьких лютеран з німецькими кальвіністами, чому опиралася партія гнесіолютеран. Остаточне розмежування з католицизмом сталося після Тридентського собору. Лютеранські громади Німеччині довгий час не мали центру. Спроба створення прусської державної церкви в 1817 натрапила на опір старолютеран. В епоху Третього рейху пронацистські лютерани створили Німецьку Євангелічну Церкву на чолі з Людвігом Мюллером. Однак аріософські настрої нацистів дуже рано виявили протиріччя з духом християнства, так що значна частина лютеранських пасторів перейшла в опозицію і створила Сповідницьку Церкву (в рядах якої опинився відомий кальвіністський теолог Карл Барт)^[2]. Сучасна Євангелічна церква Німеччини була відтворена 1948 року й об'єднує як лютеран, так і кальвіністів. З 1969 по 1991 існувала окрема Євангелічна церква НДР.

Структури ЄЦН

Центральними керівними структурами ЄЦН є:

Синод
Рада ЄЦН
Церковна Конференція (постійна структура)

Церковні структури ЄЦН на всіх рівнях організовані на основі федеративних принципів. Кожна помісна церква відповідальна за християнське життя у своєму районі, і кожна регіональна церква має свої особливості і зберігає незалежність. Структури ЄЦН вирішують спільні завдання, які регіональні церкви поклали на неї.

Синод і Церковна Конференція обирають голову Ради ЄЦН з числа лідерів регіональних церков.

У 2003–2009 роках головою Ради ЄЦН був єпископ Євангелічно-Лютеранської Церкви Берліна-Бранденбурга-Сілезької Верхньої Лужиці Вольфганг Хубер. З жовтня 2009 цю посаду вперше займає жінка — єпископ Євангелічно-Лютеранської Церкви Ганновера Маргот Кесман^[3], проте 24 лютого 2010 вона пішла у відставку через скандал з водінням машини в нетверезому стані. Тимчасово главою ЄЦН призначений Ніколаус Шнайдер^[4] — голова євангельської церкви Рейнланду. 9 листопада 2010 Шнайдер обраний головою ради ЄЦН.

Регіональні церкви ЄЦН

Всі регіональні церкви входять в Спільноту протестантських церков Європи.

Відвідуваність

Згідно з офіційною статистикою ЄЦН щонеділі богослужіння відвідують в середньому 786 654 парафіян та недільну школу відвідує 154 705 дітей (дані 2006 року). Це становить лише 3,7% загальної кількості членів ЄЦН.

Найбільша кількість прихожан спостерігається на Різдво — 9589019 прихожан. Це становить всього 37,8% загальної кількості членів ЄЦН.