Європейський комітет з електротехнічної стандартизації Члени Європейський комітет з електротехнічної стандартизації, CENELEC (фр. Comité Européen de Normalisation Électrotechnique; англ. European Committee for Electrotechnical Standardization) відповідає за європейську стандартизацію в галузі електротехніки . Разом з ETSI (телекомунікації) та CEN (інші технічні сфери) він утворює європейську систему технічної стандартизації. Стандарти, узгоджені цими агенціями, регулярно приймаються у багатьох країнах за межами Європи, які слідують європейським технічним стандартам. Хоча CENELEC тісно співпрацює з Європейським Союзом, він не є інститутом ЄС. Тим не менш, його стандарти є «EN» стандартами ЄС (та ЄЕП), завдяки Регламенту ЄС 1025/2012. CENELEC був заснований в 1973 році. До цього за електротехнічну стандартизацію відповідали дві організації: CENELCOM та CENEL. CENELEC — некомерційна організація, що зареєстрована і діє згідно з бельгійським законодавством. Базується в Брюсселі. Членами є національні органи з електротехнічної стандартизації більшості європейських країн. Відносини з країнамиЧлениПоточні члени CENELEC: Австрія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Північна Македонія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Іспанія, Словаччина, Словенія, Швеція, Швейцарія, Туреччина та Велика Британія.[1] Афілійовані члениАлбанія, Білорусь, Боснія / Герцеговина, Єгипет, Грузія, Ізраїль, Йорданія, Лівія, Молдова, Чорногорія, Марокко, Туніс та Україна наразі є «афілійованими членами»[2] з метою стати повноправними членами. ІншеCENELEC має угоди про співпрацю з: Канадою, Китаєм, Японією. Південною Кореєб, Росією та неофіційну угода зі США.[3] ІсторіяПісля Дрезденської угоди (1996) CENELEC координує стандартні заходи з розвитку з МЕК. Старіші стандарти IEC були перетворені в 1997 році шляхом додавання 60000, наприклад, IEC 27 став IEC 60027, і ті ж стандарти публікуються також у серії EN 60000, що свідчить про прийняття CENELEC як європейського стандарту; наприклад, IEC 60034 також доступний як EN 60034. Регіональні європейські стандарти, видані CENELEC і які не прийняті стандартами IEC, пронумеровані у серії EN 50000. Станом на 2017 рік понад 90 % стандартів, прийнятих CENELEC, використовували процес Дрезденської угоди.[4] Альтернативний процес, в якому Національний комітет-член пропонує стандарт, називається процесом (або процедурою) Віламури . Дрезденська угода була оновлена Франкфуртською угодою у жовтні 2016,[5] а рішення детально описані в Керівництві CENELEC 13 (2016). Після публікації цього посібника стандарти IEC, прийняті CENELEC, позначені як «EN IEC 6xxxx». ГолосуванняСтаном на 2001 була встановлена зважена система голосування, де країни-члени мали наступну кількість голосів:
Щоб пропозиція була прийнята, 71 % членів повинні висловитись (згідно з зваженою системою вище), або 71 % членів ЄЕП мають бути за (крім Швейцарії).[6] Станом на 2017 рік ця система була оновлена таким чином:
Середньозважений рівень голосування підтримувався на рівні 71 %, тобто якщо 17 країн з найбільшою вагою проголосують за стандарт, він пройде (це також означає, що перші 50 % [за вагою] країн, які голосують за) Якщо пропозиція не проходить таким способом, то проводиться повторне голосування з урахуванням лише членів ЄС, при цьому поріг знову становить 71 %. Однак, на відміну від країн-членів ЄС, від країн, що не належать до CENELEC, які не є членами ЄС, не потрібно переводити стандарти EN у національні стандарти (хоча вони зазвичай роблять це).[4] Див. також
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia
