Єгоров Анатолій Григорович

Єгоров Анатолій Григорович
Народився	25 жовтня 1920(1920-10-25)[2][1]  Скопін, Рязанська губернія, Російська СФРР
Помер	15 лютого 1997(1997-02-15)[1] (76 років)  Москва, Росія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	філософ, педагог, aesthetician, викладач університету, політик, публіцист
Alma mater	Московський педагогічний державний університет
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Російська академія наук, Академія наук СРСР і ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Анатолій Григорович Єгоров (нар. 25 жовтня 1920(19201025), місто Скопин, тепер Рязанської області, Російська Федерація — 15 лютого 1997, місто Москва) — радянський партійний і державний діяч, філософ, головний редактор журналу «Коммунист», директор Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1961—1966 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1976 роках. Член ЦК КПРС у 1976—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Доктор філософських наук (1959), професор. Дійсний член Академії наук СРСР (з 26.11.1974, член-кореспондент з 29.06.1962). Іноземний член Чехословацької Академії наук (1982).

Народився в родині службовця. У 1937 році закінчив з відзнакою середню школу № 3 міста Рязані. Трудову діяльність розпочав у 1938 році літературним співробітником рязанської обласної газети.

У 1938—1941 роках — студент факультету мови та літератури Московського державного педагогічного інституту імені Карла Лібкнехта, викладач російської мови та літератури.

У Червоній армії з 1941 по 1946 рік. Учасник німецько-радянської війни. З серпня по листопад 1941 року служив на Західному фронті, де був поранений і контужений. Потім був курсантом військового училища. З січня по червень 1943 року — на Південно-Західному фронті, з жовтня 1943 року — на Воронезькому і 1-му Прибалтійському фронтах. Служив ад'ютантом мінометного батальйону 8-ї гвардійської механізованої бригади 3-го гвардійського механізованого корпусу, командиром батареї, помічником начальника і начальником штабу військової частини, гвардії капітан. У 1945 році був учасником радянсько-японської війни.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1946—1948 роках — викладач Владивостоцького педагогічного інституту.

У 1948—1952 роках — навчання в аспірантурі при Інституті філософії Академії наук СРСР.

У 1952—1956 роках — консультант, заступник редактора, редактор відділу журналу «Коммунист».

У 1956—1961 роках — головний редактор журналу «В помощь политическому самообразованию» («Политическое самообразование»).

У 1961—1965 роках — завідувач підвідділу друку і видавництв, заступник завідувача відділу агітації та пропаганди ЦК КПРС.

У грудні 1965 — січні 1974 року — головний редактор журналу «Коммунист».

У січні 1974 — 1987 року — директор Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС.

У 1975—1988 роках — академік-секретар відділення філософії та права Академії наук СРСР. Президент Радянської естетичної асоціації.

У 1988—1991 роках — радник Президії Академії наук СРСР.

Помер 15 лютого 1997 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.

• «Мистецтво і суспільне життя» (1959)
• «Про реакційну сутність сучасної буржуазної естетики» (1961)
• «Проблеми естетики» (1973, 2-е вид. 1977)

• орден Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Вітчизняної війни І ст. (1944)
• два ордени Вітчизняної війни ІІ ст. (1943, 1985)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (1962, 1970)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «За перемогу над Японією»
• медалі
• Ленінська премія (1982)
• Національна премія Німецької Демократичної Республіки (1981).

• Егоров Анатолий Григорьевич [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.