Єгоров В'ячеслав Петрович

Єгоров В'ячеслав Петрович
Єгоров В'ячеслав Петрович
Народився	14 (27) січня 1908 ; село Дубосище, тепер Глинківського району Смоленської області, Російська Федерація
Помер	16 жовтня 1986 (78 років) ; Свердловськ, РРФСР, СРСР
Поховання	Широкореченське кладовищеd
Країна	Російська імперія; СРСР
Національність	росіянин
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; ;

В'ячеслав Петрович Єгоров (27 січня 1908(19080127), село Дубосище, тепер Глинківського району Смоленської області, Російська Федерація — 16 жовтня 1986, місто Свердловськ, тепер Єкатеринбург, Російська Федерація) — радянський діяч залізничного транспорту. Герой Соціалістичної Праці (1.08.1959).

Біографія

Народився в селянській родині. У 1926 році переїхав до міста Саратова, де працював слюсарем та котельником паровозоремонтного завод. Одночасно навчався в Саратовській профшколі.

У 1928—1934 pоках працював на залізничній станції Ртищево: був слюсарем депо, помічником машиніста, помічником начальника депо, заступником начальника станції по тязі, паровозним машиністом, нормувальником, начальником відділу праці, заступником начальника дільниці тяги.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У вересні 1934 року переведений на станцію Пенза заступником начальника депо.

З 1934 до 1937 року навчався у Військово-транспортній академії в Москві.

У 1937 році працював дорожнім ревізором з безпеки руху, спочатку залізниці імені Куйбишева, потім — Білоруської залізниці.

У грудні 1937 — листопаді 1939 року — начальник Північно-Донецької залізниці.

У грудні 1939 року введений до складу Колегії Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР та призначений начальником Центрального вантажного управління, потім — управління паровозного господарства.

У вересні 1940 — травні 1941 року — начальник Управління доріг південного напрямку Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР. Управління керувало діяльністю залізниць імені Дзержинського, Південної, Московсько-Донбаської, Південно-Донецької, Північно-Донецької та Сталінської.

У травні 1941 року призначений заступником народного комісара шляхів сполучення СРСР та головним ревізором НКПС з безпеки руху. У червні 1941 року призначений Уповноваженим Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР по Західному фронту. У серпні 1941 року під час бомбардування під Вязьмою був важко контужений.

У січні 1942 року призначений членом Військової ради Південно-Західного фронту та одночасно — Уповноваженим Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР по Південно-Західному фронту.

З квітня 1942 до січня 1944 року — начальник Ленінської залізниці (одночасно був заступником народного комісара шляхів сполучення СРСР).

У січні — грудні 1944 року — начальник Західної залізниці.

У грудні 1944 — жовтні 1945 року — начальник Томської залізниці.

У жовтні 1945 — червні 1951 року — начальник Урало-Сибірського округу залізниць, що включав шість залізниць — Томську, Омську, Карагандинську, Південно-Уральську, Пермську та Свердловську. Центр округу розташовувався в місті Свердловську.

28 червня 1951 — 16 травня 1956 року — постійний уповноважений Міністерства шляхів сполучення СРСР по залізницях Уралу та Сибіру; одночасно входив до складу колегії Міністерства шляхів сполучення СРСР.

У травні 1956 — вересні 1972 року — начальник Свердловської залізниці.

З вересня 1972 року — персональний пенсіонер у Свердловську.

Помер 16 жовтня 1986 року в місті Свердловську (тепер Єкатеринбурзі). Похований на Широкорєченському цвинтарі Єкатеринбурга.