Єлисаветградське ремісничо-грамотне училище

Єлисаветградське безкоштовне ремісничо-грамотне училище було засновано у 1867 році. Ініціатива створення навчального закладу належить приватним особам: викладачу Єлисаветградського кавалерійського училища М. Ф. Федоровському і дружинам офіцерів Г. М. Різановій та О. І. Некрасовій. Для училища знайшли покинуте приміщення з проваленим дахом і почали збирати дітей з бідних сімей. Згодом Федоровський власним коштом будує нову будівлю училища. Проект будівлі училища (з 1913 року, вулиця Вокзальна, №14) зробив Олександр Львович Лишневський (1868—1942) або Л.А. Любельський^[1].

На утримання училища використовувалися кошти Єлисаветградського фонду поширення ремесел і письменності, а також засоби пожертвування багатих громадян міста. У ремісничо-грамотному училищі вчилися як хлопчики, так і дівчатка. На той час ремісничо-грамотне училище налічувало 180 учнів і 12 викладачів. Училище підкорялося Міністерству Народної освіти і звітувало перед опікуном Одеського навчального округу. Основною метою училища було вчення дітей грамоті на рівні двокласного народного училища і певному ремеслу. Учні вивчали технічні креслення, геометрію, фізику, математику, російську мову, географію, історію, оглядове природознавство, чистописання, спів, малювання, гігієну і гімнастику.

Учнів привчали до культури та мистецтва.

За ініціативи М. Ф. Федоровського, у садку при училищі учні насипали могилу-курган Шевченку - перший у світі пам'ятник Тарасу Шевченку.^[2][3] Пам'ятник "Могила Шевченку" поставлено до 10-річчя смерті Тараса Шевченка у 1871 році.^[4]

Під керівництвом родоначальників українського театру І. К. Тобілевича та М. Л. Кропивницького було організовано драматичний гурток, чудовий хоровий колектив і невеликий оркестр. Широко відомий музичний твір «Вечорниці» П. І. Ніщінського написано саме для хору і оркестру ремісничо-грамотного училища і виконано вперше тут 1875 року під керівництвом самого автора. Після успіху "Вечорниць" Марко Кропивницький і Тобілевичі вирішили організувати свою театральну трупу.^[5]

Центральноукраїнське вище професійне училище імені Миколи Федоровського вважаєтьтся спадкоємцем Єлисаветградського ремісничо-грамотного училища.^[6]

• Пашутин А. Н. Исторический очерк г. Елисаветграда. Лито-Типография Бр. Шполянских. г. Елисаветград, 1897., Кіровоград, 1992., 175 стор.

Це незавершена стаття про Кропивницький. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.