Єльяшевич Сіма Саадьєвич
Сіма (Семен) Саадьєвич Єльяшевич (нар. 1879, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія — пом. 1933, Москва, СРСР) — караїмський громадський діяч, письменник, поет, художник, винахідник і співак-аматор (тенор). ЖиттєписНародився в Севастополі в сім'ї Сааді Сімовича та Рахілі Адоніївни Єльяшевич[1]. У 1892 році сім'я переїхала до Москви, де Сіма закінчив 6 класів Строгановського училища й екстерном 8 класів 7-ї Московській гімназії[2][3][4]. У 1912 році видав першу частину своєї книги «Два завіти» — «Сутність Старого Завіту або вчення караїмів», яка зберігається в Російській державній бібліотеці. Друга частина, «Апокаліптика й Есхатологія», залишилася в рукописі. Брав участь в діяльності Московської симфонічної капели В. А. Буличова, під керівництвом якого вивчив спів по нотах[2]. У 1914 році на запрошення брата Бориса переїхав до Криму. Учасник караїмського загальнонаціонального з'їзду 1917 року в Євпаторії (знятий на загальному фото з газзанами, де зображений в тому числі й Борис Єльяшевич), де він як уповноважений від західних караїмів виступав за об'єднання литовських і кримських караїмів навколо єдиного Таврійського й Одеського гахама[2]. У 1917 році, після Російської революції, став ініціатором створення й ідеологом «Караїмської національно-демократичної партії культурного самовизначення», а 24 травня того ж року обраний головою сімферопольського відділу партії[4]. З 1917 по 1919 рік, як секретар, входив до опікунської ради Євпаторійської караїмської ремісничого училища імені С. А. Когена[5]. У 1918—1921 роках працював завідувачем національної бібліотеки «Карай-Бітіклігі»[6]. 27 квітня 1921 року став співробітником євпаторійської секції КримОХРІСа на посаді завідувача з охорони архітектурних пам'яток в місті Євпаторія, а в жовтні того ж року, рятуючись від голоду поїхав до Москви[4][7]. Там він кардинально змінив свої погляди, ставши переконаним атеїстом та інтернаціоналістом. У дусі марксистсько-матеріалістичного вчення написав твір «Про основні засади пізнання й буття»[8]. Разом із дружиною влаштував понад 200 безпритульних московських дітей в різні установи: дитячі будинки, школи, на робочі місця[8]. Одного з них, Михайла Нікуліна, усиновив, який загинув під час Німецько-радянської війни. У кінці 1920-х — 1930-х роках працював викладачем малювання в філії бібліотеки імені Некрасова в Сокольниках в «Лісовій школі». Сімі Єльяшевичу належить винахід в галузі авіації. Спільно з планеристом С. Н. Гараєм розробив проєкт літака з поворотними в польоті крилами, який, переходячи в піку (при втраті швидкості, зупинки або аварії мотора і ін.), так перебудовує автоматично свої крила, що це перешкоджає падінню, а льотчик знаходиться при будь-якому положенні літака весь час в тому ж нормальному положенні, яке гарантує правильне управління. Авторське свідоцтво на винахід опубліковано Державним комітетом у справах винаходів і відкриттів 31 березня 1934 року, вже після смерті Сіми Єльяшевича[9]. Помер у Москві від висипного тифу[9]. Сім'яДружина — Олександра Іллівна Койчу[8]. Син — Ілля Семенович Єльяшевич (1919—1942), працював геодезистом у Москві, в 1937 році призваний на строкову службу, яку проходив у Балтійському флоті. Учасник Радянсько-німецької війни: червонофлотець, стрілок. 14 жовтня 1942 року переведений у 85-ту окрему мотострілецьку розвідувальну роту 48-ї стрілецької дивізії. Загинув 19 листопада 1942 року. Похований у місті Петродворець Ленінградської області[10]. Роботи
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
