Ємельяненко Павло Терентійович

Ємельяненко Павло Терентійович
Ємельяненко Павло Терентійович
	Меморіальна дошка П. Т. Ємельяненку на фасаді будівлі Національної металургійної академії України в Дніпрі Меморіальна дошка П. Т. Ємельяненку на фасаді будівлі Національної металургійної академії України в Дніпрі
Народився	12 липня 1905; станиця Бобрикова-Петрівська
Помер	13 листопада 1947 (42 роки); Москва
Поховання	Введенське кладовище
Країна	Російська імперія → СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Дніпропетровський металургічний інститут
Галузь	металознавство
Заклад	Pervouralsk New Pipe Plantd
Вчене звання	доктор технічних наук
Науковий ступінь	член-кореспондент АН УРСР
Членство	НАНУ
Партія	КПРС
Нагороди

|портрет= |Посада=

Павло́ Тере́нтійович Ємелья́ненко (* 12 липня 1905, станиця Бобрикова-Петрівська — † 13 листопада 1947, Москва) — український та російський вчений-металознавець радянських часів, знавець трубних справ; доктор технічних наук, професор, 1939 — член-кореспондент АН УРСР, 1941 — професор, 1943 — лауреат Сталінської премії (разом з інженером Н. В. Панюшкіним за розробку вдосконаленої технології виготовлення труб для мінометних стволів).

Короткий життєпис

1931 року закінчив Дніпропетровський металургічний інститут, залишився там же на проходження аспірантури.

З 1934 року працює викладачем в Дніпропетровському металургійному інституті; 1935 — кандидат наук.

1940 року очолює новостворену кафедру трубопрокатного виробництва, з 1941 року — професор.

В часі нацистсько-радянської війни евакуюється, на Первоуральському новотрубному заводі — працює головним інженером в евакуйованому туди Науково-дослідницькому трубному заводі.

Протягом 1943—1945 років по завданню радянської влади працював в Радянській закупівельній комісії у США.

У 1945—1947 роках завідував лабораторією прокатки труб в Центральному НДІ чорної металургії в Москві.

В радянських джерелах зазначається як один з основоположників теоретичної науки про виробництво труб.

З творчого доробку

Зробив великий внесок:

в розвиток теорії косої та пілігримової прокатки,
безперервного оправленого та неоправленого деформування труб,
в розробіток режимів деформації на трубопрокатних приладдях — холодне та гаряче волочіння,
пічного та електричного зварювання.

Його праці:

«Трубопрокатне та трубозварювальне виробництво — посібник для шкіл та курсів майстрів»,
«Трубопрокатне виробництво» — Ємельяненко, Борисов Сергій Іванович, Шевченко Олександр Андрійович,
«Теорія косої та пілігримової прокатки» — вийшла друком 1949 року.