Єпархії Українського екзархату

Єпархії Українського екзархату Російської православної церкви неодноразово змінювали свої назви і межі протягом існування цієї церковної адміністративної одиниці (1921—1990). Утім, їхня кількість не перевищувала 20. На момент перетворення екзархату в Українську православну церкву (Московський патріархат) налічувалося 19 єпархій. Ці єпархії, як і Український екзархат у цілому, не були якимись самостійними утвореннями — вони були прямими спадкоємцями відповідних єпархій Російської православної церкви.

У 1918—1921 та на окупованих німцями територіях у 1941—1944 роках також існувала Українська автономна православна церква Московського патріархату. У першому випадку вона передувала екзархату, який було створено патріархом Тихоном (Беллавіним) на її основі у 1921 році. У другому вона була, фактично, тим же Українським екзархатом, що відповідно до історичних обставин змінив свою адміністративну структуру і статус. У 1920-х роках більшовикам вдалося поділити імперську церкву на "тіхановцев" і "абнавлєнцев" (обновленці), які були підручні більшовицькій владі тої ж Москви. У 1923 році на території України було влаштовано таку собі Українську синодальну церкву (типу непатріаршу) під проводом архиєпископа Подільського Пимена (Пєгова). Проімперська російська діаспора затаврувала всіх "абнавлєнцев" неканонічними. Тим не меньш до Другої світової війни поряд з "тіхановцамі" і "липківцями" (Українська автокефальна православна церква) були і "абнавлєнци". Серед багатьох інших тільки на Поділлі, що залишалося базою Української народної республіки, було облаштовано 4 окремі єпархії Української синодальної церкви. До нападу нациської Німеччини у 1941 році церковне життя у СРСР і в Україні зокрема було майже винищене, але у 1943 році, з подачи Радянського вождя і диктатора СРСР Сталіна, Московський патріархат був відтворений під головою Старгородського, на якого патріарх Тіхон наклав анатему.

Під час війни митрополича кафедра Києва керувалася архиєпископом Львівським і Тернопільським Пантелеймоном, а керівником був архиєпископ Волинський.

При самостійних єпархіях за увесь час існування екзархату було засновано більше 60 вікаріатів. Більшість з них проіснували недовго, переважно у 1920-х роках. Існувала кафедра Стародубського вікарія. На момент перетворення екзархату в Українську православну церкву (Московський патріархат) налічувалося 2 вікарія.

Самостійні єпархії

Коротка назва	Період	Повна назва
Вінницька	увесь час	до 1923 — Подільська і Брацлавська (ліквідована Московською окупацією) 1933—1941 — Вінницька 1942—1943 — Вінницька і Подільська (Українська автономна православна церква) 1944—1945 — Вінницька і Кам'янець-Подільська з 1945 — Вінницька і Брацлавська
Волинська	увесь час	до 1940 — Волинська і Житомирська 1940—1941 — Волинська і Луцька 1941—1943 — Волинська і Житомирська (Українська автономна православна церква) 1943—1944 — Волинська і Подільська (Українська автономна православна церква) 1944—1945 — Волинська і Луцька 1945—1990 — Волинська і Рівненська з 1990 — Волинська і Луцька
Володимир-Волинська	1943	Володимир-Волинська і Ковельська (Українська автономна православна церква)
Дніпропетровська	увесь час	до 1921 — Катеринославська і Маріупольська 1921—1925 — Катеринославська і Новомосковська 1925—1941 — Дніпропетровська і Запорізька 1942 — Катеринославська і Мелітопольська (Українська автономна православна церква) 1942 — Катеринославська і Запорізька (Українська автономна православна церква) 1943 — Донецька (Українська автономна православна церква) з 1944 — Дніпропетровська і Запорізька
Донецька	з 1945^[1]	1945—1990 — Донецька і Ворошиловградська з 1990 — Донецька і Луганська
Дрогобицька	1946-1959	Дрогобицька і Самбірська (об'єднанна з Львівською)
Житомирська	з 1940	1940—1941 — Житомирська (об'єднанна з Волинською) 1943 — Житомирська (Українська автономна православна церква) з 1944 — Житомирська і Овруцька
Івано-Франківська	1946	до 1957 — Станіславська 1957—1962 — Станіславська і Коломийська з 1962 — Івано-Франківська і Коломийська
Ізмаїльська	1945-1955	Ізмаїльська і Болградська (об'єднанна з Одеською)
Київська	увесь час	Київська і Галицька (митрополія, у 1941-1944 керувалася архієпископом Львівським і Тернопільським)
Кіровоградська	1942-1943; 1947-1949; з 1950	1942—1943 — Кіровоградська і Миколаївська 1947 — Кіровоградська і Чигиринська 1947—1949 — Кіровоградська і Миколаївська з 1950 — Кіровоградська і Миколаївська
Кременецька	1943—1944	Кременецька і Дубенська (Українська автономна православна церква)
Львівська	з 1941	1941—1988 — Львівська і Тернопільська з 1988 — Львівська і Дрогобицька
Мукачівська	з 1945	Мукачівська і Ужгородська
Одеська^[2]	1920-ті-1925; 1928-1944; 1946-1947; з 1976	1920-ті-1925, 1928—1944 — Одеська і Херсонська 1946—1947 Одеська і Кіровоградська з 1976 Одеська і Херсонська
Полтавська	увесь час	до 1928 — Полтавська і Переяславська 1928—1941 — Полтавська і Кременчуцька 1942—1943 — Полтавська і Лубенська (Українська автономна православна церква) з 1944 — Полтавська і Кременчуцька
Рівненська^[3]	з 1990	Рівненська і Острозька
Сімферопольська^[4]	до 1936; з 1944	до 1928 — Таврійська і Сімферопольська 1928—1936 — Кримська з 1944 — Сімферопольська і Кримська
Сумська	з 1945	Сумська і Охтирська
Тернопільська	з 1988	Тернопільська і Кременецька
Харківська	увесь час	до 1941 — Харківська і Охтирська з 1945 — Харківська і Богодухівська
Херсонська	1927	1927—1928 — Херсонська і Миколаївська (об'єднанна з Одеською) 1942 — Миколаївська (Українська автономна православна церква) 1942—1943 — Мелітопольська і Таврійська (Українська автономна православна церква) 1944—1946 — Херсонська і Миколаївська (об'єднанна з Одеською)
Хмельницька	з 1945	до 1954 — Подільська і Проскурівська з 1955 — Хмельницька і Кам'янець-Подільська
Чернігівська	увесь час	до 1932 — Чернігівська і Ніжинська 1932—1941 — Чернігівська і Носівська з 1941 — Чернігівська і Ніжинська
Чернівецька	з 1941^[5]	до 1945 — Чернівецька і Хотинська з 1945 — Чернівецька і Буковинська

Єпархії Української автономна православної церкви поза межами УРСР

Коротка назва	Період	Повна назва
Білгородська	1942—1943	Білгородська і Грайворонська
Краснодарська	1942—1943
Мозирська	1943
Поліська	1941—1944	1941—1942 — Пінська та Поліська 1942—1944 — Брестська і Поліська
Таганрозька	1942—1943	1942—1943 — Ростовська і Таганрозька

Вікаріати

Назва	Період	Єпархія
Ананьївський	1923-1924	Одеська
Андріївський	1925-1926	Харківська
Балтський	до 1922; 1957—1958	Подільська (до 1922); Одеська (1957—1958)
Бахмудський ^[6]	1921-1922	Дніпропетровська
Белінічеський	1923-1925	Волинська
Бердичівський	1921-1922; 1941—1942	Волинська
Бершадський	1926-1930	Київська
Білгород-Дністровський	1960-1961	Одеська
Білоцерківський	1921-1924	Київська
Богуславський	1921-1926	Київська
Борзенський	до 1923	Чернігівська
Вінницький	до 1933	Подільська
Володимир-Волинський	до 1943	Волинська
Ворошиловградський ^[7]	з 1944	Дніпропетровська (1944), Донецька (з 1945)
Глухівський	1923-1925	Чернігівська
Городнянський	1922-1927	Чернігівська
Єлизаветградський ^[8]	до 1926	Херсонська
Звенигородський	1921-1923	Київська
Зінов'євський	1930-1931	Одеська
Камінь-Каширський	1925-1935	Волинська
Канівський	до 1933	Київська
Керченський	1924-1928	Сімферопольська
Кіровоградський	1944-1946; 1950—1962	Одеська
Кобелянський^[9]	1923-1927^[10]	Полтавська
Ковельський	1941-1942	Волинська
Козелецький	1924-1936	Чернігівська
Конотопський	1923-1926	Чернігівська
Кременецький	до 1934	Волинська
Криворізький	1928-1930	Дніпропетровська
Лебединський	1917-1919	Харківська
Лубенський	1920-1927	Полтавська
Луцький	1922-1944	Волинська
Маріупольський	до 1924	Дніпропетровська
Мелітопольський	1923-1924	Сімферопольська
Миколаївський	до 1944	Одеська
Могилевський	1921-1922	Подільська
Ніжинський	1944	Чернігівська
Новгород-Сіверський	до 1926	Чернігівська
Новоград-Волинський	1931-1937	Київська
Новомиргородський	до 1923	Одеська
Олександрівський і Петропавловський	до 1932	Дніпропетровська
Острозький	до 1942	Волинська
Переяслав-Хмельницький ^[11]	1922; з 1954	Полтавська (1922); Київська (з 1954)
Пирятинський	1925-1927	Полтавська
Полонський	1923-1931	Волинська
Прилуцький	до 1928	Полтавська
Проскурівський	1921-1923; 1927—1932	Подільська
Радомишльський і Чорнобильський	1923-1929	Київська
Роменський	1927-1931	Полтавська
Севастополький	до 1924	Сімферопольська
Сквирський	1925	Київська
Сосницький	1920-1922	Чернігівська
Старобільський	до 1924	Харківська
Стародубський	до 1933	Чернігівська
Старокостянтинівський і Ізяславський	1922-1923	Подільська
Сумський	до 1935	Харківська
Таращанський	1926-1928	Київська
Тираспольський	1921-1922	Одеська
Уманський	до 1990	Київська
Ушицький	до 1922	Подільська
Феодосійський	1921-1930	Сімферопольська
Черкаський	до 1932	Київська
Чигиринський	до 1932	Київська
Ялтинський	1922-1927	Сімферопольська

Див. також

Примітки

↑ Згадується також у 1943, можливо, просто як вікаріат.
↑ Див. також Херсонська єпархія.
↑ Коротка назва «Острозька» згідно з В.Ципіним[1]^{[недоступне посилання]}.
↑ Коротка назва «Кримська» згідно з В.Ципіним[2]^{[недоступне посилання]}.
↑ До 1941 в Румунському патріархаті.
↑ Також Артемівський.
↑ Луганський у 1958—1970.
↑ Також Єлисаветградський.
↑ Або Кобеляцький.
↑ Згадується у http://kds.eparhia.ru/bibliot/istorserkvi/cupin/glava14/2/ [Архівовано 4 листопада 2011 у Wayback Machine.].
↑ Переяславський у 1922.

Посилання

Сайти

Исторические епархии Русской Православной Церкви (Древо)

Література

Иоанн (Снычев), игум. Топография архиерейских кафедр Русской Православной Церкви периода с 1893 г. по июнь 1963 г. 2-е изд. Куйбышев, 1963 (машинопись)
Иоанн (Снычев), игум. Состав российской православной церковной иерархии за период 1962—1972 гг. Куйбышев, 1973 (то же за 1973, 1975, 1976, 1977, 1979, 1980, 1981, 1982, 1983, 1986, 1988, 1990, 1991, 1992) (машинопись)
Цыпин, Владислав, протоиерей. Епархии Русской Церкви // Цыпин, Владислав, протоиерей. История Русской Церкви 1917—1997. — М., 1997 [3]