Єрмачок Матвій Лук'янович

Матвій Лук'янович Єрмачок
Матвій Лук'янович Єрмачок
рос. Матвей Лукьянович (Лукич) Ермачёк
Народження	31 жовтня 1903; Довге, Слонімський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія
Смерть	14 листопада 1979 (76 років); Київ, УРСР, СРСР
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Національність	росіянин
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Роки служби	1920—1956
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	79-та танкова бригада; Київське танко-технічне училище
Війни / битви	Громадянська війна в Росії; Німецько-радянська війна; Радянсько-японська війна
Нагороди

Матвій Лук'янович Єрмачок (1903—1979) — радянський воєначальник, генерал-майор танкових військ (1944).

Життєпис

Народився в селі Довге, нині Битенської сільської ради Івацевицького району Берестейської області Білорусі. У 1919 році закінчив 4 класи гімназії.

До лав РСЧА призваний Барановицьким ОВК у жовтні 1920 року. Учасник громадянської війни в Росії: червоноармієць Кунгурського загону особливого призначення. З червня 1921 року — курсант школи молодшого командного складу 1-го легкого запасного артилерійського дивізіону, з вересня того ж року — курсант Об'єднаних курсів командного складу червоних командирів при Московському військовому окрузі. Член РКП(б) з 1921 року.

З січня 1924 року — командир відділення, з жовтня 1925 року — командир взводу 38-го кавалерійського полку 7-ї кавалерійської дивізії Білоруського військового округу. З грудня 1925 року — політрук ескадрону, з січня 1927 року — командир і комісар кулеметного ескадрону 37-го кавалерійського полку тієї ж дивізії.

З травня 1932 року — слухач Ленінградських бронетанкових курсів удосконалення командного складу. З грудня 1933 року — командир-керівник Ленінградської військової школи. З грудня 1934 по листопад 1938 року — слухач командного факультету Військової академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. Сталіна.

З листопада 1938 року — начальник 1-го відділення Автобронетанкового відділу Середньоазійського військового округу. З липня 1940 року — викладач тактики Ленінградських бронетанкових КУКС. З квітня 1941 року — начальник навчального відділу Казанського танкового училища.

У квітні 1942 року призначений начальником штабу 95-ї танкової бригади 9-го танкового корпусу. На фронтах німецько-радянської війни з травня 1942 року: воював на Центральному, 4-му та 2-му Українських фронтах. З січня 1943 року — в.о. заступника командира цієї бригади. З травня 1943 року — в.о. командира 79-ї танкової бригади 19-го танкового корпусу, 21 серпня 1943 року затверджений на посаді. 19 листопада того ж року був важко поранений. З листопада 1943 по листопад 1944 року перебував на лікуванні у шпиталі, з 24 листопада — у розпорядженні УК БТіМВ РСЧА. З січня 1945 року — в.о. заступника командира зі стройової частини 9-го гвардійського механізованого корпусу, у червні 1945 року затверджений на посаді.

Після закінчення німецько-радянської війни 9-й гвардійський механізований корпус був перекинутий до Монголії. Учасник радянсько-японської війни, брав участь у переході Великий Хінган, у боях за Манчжурію, Порт-Артур, Дайрен, Мукден.

З 24 грудня 1945 року — в.о. командира 14-ї механізованої дивізії, у травні 1946 року затверджений на посаді. З 11 вересня 1946 року — командувач бронетанковими і механізованими військами Одеського військового округу.

30 червня 1947 року призначений начальником Київського танко-технічного училища імені Маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка.

11 квітня 1956 року генерал-майор танкових військ М. Л. Єрмачок звільнений у відставку. Мешкав у Києві, де й помер. Похований на Лук'янівському військовому цвинтарі.