Єсипенко Владислав Леонідович
Владисла́в Леоні́дович Єсипе́нко (нар. 13 березня 1969; Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР) — український громадянський журналіст-фрилансер. Після російської окупації Криму з 2014 року співпрацював із різними засобами масової інформації. У 2021 році був затриманий російською окупаційною владою у тимчасово окупованому Криму та у 2022 році був засуджений до шести років ув'язнення. Справа Єсипенка визнається низкою міжнародних організацій політично вмотивованою. ЖиттєписНародився 13 березня 1969 року в Кривому Розі. Закінчив музичну школу, кандидат у майстри спорту. Працював у сфері нерухомості. У 2013 році переїхав до Криму, але після початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим Російською Федерацією у 2014 році, вже у 2015 році повернувся до Кривого Рогу. Журналістська діяльністьЄсипенко мав досвід співпраці з різними редакціями. У 2016 році розпочав роботу як журналіст-фрилансер із проєктом «Крим.Реалії», що висвітлює події на півострові після його російської окупації. Під час поїздок до тимчасово окупованого Криму готував матеріали для українських медіа, зосереджуючись переважно на соціальних, культурних і екологічних темах. У своїх репортажах висвітлював повсякденне життя кримчан, проводив опитування громадської думки, зокрема стосовно ситуації з пандемією COVID-19. Також підготував матеріал про Бакальську косу, з якої, за його даними, вивозили пісок для будівництва Керченського мосту та траси «Таврида», що призвело до значного знищення природного об'єкта. Одним із його крайніх проєктів стало відеоінтерв'ю з літньою жінкою з Ялти, яка виконувала українські пісні на вулиці. Цей матеріал так і не був оприлюднений через арешт журналіста. Арешт і судове переслідування10 березня 2021 року В. Єсипенка затримали співробітники ФСБ РФ у тимчасово окупованій АР Крим за підозрою у шпигунстві та зберіганні вибухового пристрою. За день до цього він знімав акцію до дня народження Тараса Шевченка в Сімферополі. Після затримання Єсипенко заявив, що його катували електричним струмом і змусили дати свідчення проти себе. 16 лютого 2022 року російський суд у тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим засудив Єсипенка до шести років позбавлення волі та штрафу. Апеляційна інстанція в серпні 2022 року частково пом'якшила вирок, скоротивши термін до п'яти років ув'язнення. Арешт9 березня 2021 року Владислав Єсипенко перебував у Сімферополі, де приєднався до покладання квітів до пам'ятника Тарасові Шевченку з нагоди дня народження поета.[1] 10 березня 2021 року вранці Владислава Єсипенка затримали співробітники ФСБ РФ на трасі на Ангарському перевалі (АР Крим), за участі працівників російської Державтоінспекції.[2] За словами самого журналіста, під час обшуку в автомобілі йому підкинули ручну гранату.[2][3] ФСБ РФ офіційно повідомила про затримання В. Єсипенка лише 16 березня 2021 року[1], стверджуючи, що в його автомобілі було виявлено ручну гранату РГД-5[3], яку він начебто дістав зі схованки поблизу села Правда Первомайського району Криму для «самооборони».[3] Відразу після затримання журналісту призначили російську державну адвокатку. Вона запевняла, що Єсипенко був затриманий 11 березня і почувається добре, однак фактично того дня його вже вивозили з Сімферопольського СІЗО в інший район Криму. Адвокатка заохочувала Єсипенка до визнання провини нібито в обмін на пом'якшення покарання.[2] Єсипенко повідомив, що його катували електричним струмом і морально тиснули з метою змусити дати свідчення проти себе. 12 березня 2021 року йому висунули обвинувачення за ч. 1 ст. 223-1 Кримінального кодексу РФ (незаконне виготовлення вибухових речовин і пристроїв) і обрали запобіжний захід — арешт на два місяці.[1][4] Лише 6 квітня 2021 року до журналіста допустили незалежного адвоката.[5] Того ж дня під час судового засідання Єсипенко відмовився від попередніх зізнань, заявивши про застосування до нього тортур, і назвав інтерв'ю показане 18 березня на телеканалі «Крым 24» неправдивим.[5] Підконтрольний РФ суд проігнорував заяви журналіста про катування[6]. Судовий процес15 липня 2021 року підконтрольний РФ суд у Сімферополі визнав Єсипенка винним за статтями 222 і 223-1 КК РФ.[2] Справа Єсипенка отримала міжнародний розголос. 16 грудня 2021 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила оновлену резолюцію про ситуацію з правами людини в тимчасово окупованому Криму, де, зокрема, згадано й про його переслідування. 16 лютого 2022 року РФ засудила Владислава Єсипенка до 6 років колонії загального режиму та штрафу в розмірі 110 тисяч рублів.[6] У серпні 2022 року російський апеляційний суд зменшив термін ув'язнення до п'яти років. Журналіст відбуває покарання в колонії № 2 міста Керч.[3] Міжнародна реакціяАрешт та засудження Владислава Єсипенка викликали значний міжнародний резонанс і були широко засуджені правозахисними та журналістськими організаціями як політично вмотивоване переслідування. Міжнародні правозахисні організації, зокрема Amnesty International, Human Rights Watch, Комітет захисту журналістів (CPJ), Репортери без кордонів (RSF) та правозахисний центр «Меморіал», виступили із закликами негайно звільнити Єсипенка. Організації зазначали, що його арешт порушує базові стандарти свободи слова і є частиною ширшої кампанії тиску на незалежну журналістику в окупованому Криму. Радіо Свобода, з яким співпрацював Єсипенко, також неодноразово публічно вимагало його звільнення, заявляючи, що він виконував виключно журналістську роботу. Представники мовника наголошували, що справа є прикладом політичних репресій проти журналістів. У 2021 році ОБСЄ та Європейський Союз у своїх офіційних заявах висловили занепокоєння щодо умов утримання журналіста, порушення його права на захист і застосування тортур. У резолюціях зазначалося, що затримання Єсипенка є порушенням міжнародного гуманітарного права і прав людини. Державний департамент США, а також представники урядів низки європейських країн (зокрема Німеччини, Франції та Великої Британії) закликали Російську Федерацію звільнити Владислава Єсипенка, підкреслюючи важливість свободи ЗМІ. У день роковин затримання Єсипенка в різних країнах проходили акції на його підтримку. Українські дипломати, представники медіа та правозахисники неодноразово порушували це питання на міжнародних платформах, зокрема в ООН та Парламентській асамблеї Ради Європи. Міжнародна коаліція One Free Press Coalition включила справу В. Єсипенка до списку «10 найтерміновіших» випадків порушення свободи преси у світі.[7] Нагороди
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
