Галина Маняченко вийшла на міжнародний рівень у парному катанні. З Євгеном Жигурським вона завоювала бронзові медалі чемпіонату світу серед юніорів 1994 року. У 1995 році при виконанні на тренуванні паралельного обертання в либеле (camel spin) зазнала важкої травми — партнер порізав їй обличчя лезом ковзана. На лід повернулася через 1,5 року вже як одиночниця[2]. На міжнародній арені дебютувала як одиночниця на зимовій Універсіаді у Словаччині.
Тричі ставала чемпіонкою України, двічі брала участь в Олімпійських іграх (2002 та 2006 року), вигравала такі міжнародні турніри, як «Nebelhorn Trophy», «Меморіал Ондрея Непели», «Меморіал Карла Шефера», була срібною призеркою зимової Універсіади 2005 року і призеркою інших змагань. Найвищим її досягненням є 4-е місце на чемпіонаті Європи 2002 року.
Влітку 2005 року одружилася з українським п'ятиборцем Михайлом Єфременком та останній сезон змагалася під його прізвищем[3]. Завершила любительську кар'єру у 2006 році. Переїхала до Латвії, де працює тренеркою з фігурного катання в клубі «Юрмальські ковзани»[4][5]. У 2007 році народила доньку Жасміну Єфременко.
