Київський інститут політології та соціального управління (1990—1992), політолог, «Теорія соціально-політичних відносин».
Нострифікаційний комітет при Міжнародній кадровій академії (1996), маґістр економічний наук; кандидатська дисертація «Забезпечення стійкості регіональних виробничих систем» (Східноукраїнський національний університет, 2000).
Кар'єра
1978 — інженер-технолог, Верстатобудівний завод, Луганськ.
Жовтень 1978 — квітень 1980 — заступник командиру взводу, в/ч 68302, Київський ВО.
У квітні 2011 р. Єфремов заявив, що Джордж Сорос виділив кошти на підготовку в Україні проєктів «за варіантом північної Африки»: «Сьогодні світ інформаційно сильно забезпечений, і можна тільки за допомогою інтернету „розігнати“ будь-яку інформацію. У мене навіть є дані, що і Сорос виділив певні кошти для того, щоб підготувати у нас в Україні певну групу молодих хлопців, які могли б за варіантом північної Африки запускати будь-які проєкти, які є.».[11]
Євромайдан
Країни, в яких Єфремов під санкціями
3 грудня 2013 р. Єфремов заявив, що «на Майданах серйозні питання не вирішуються, там можна тільки розпалити людей, вони вирішуються за столом переговорів за участю професіоналів».[12]
16 січня2014 року Єфремов як голова фракції Партії регіонів голосував за Закони про диктатуру і наголосив, що голосування депутатів руками за ці нормативні акти є законним.[13]
23 лютого2014 року Єфремов оприлюднив від імені фракції заяву, в якій усю відповідальність за ситуацію в Україні поклав на тоді ще президента Януковича та його оточення:
Мы, фракция Партии Регионов в Верховной Раде Украины и наши однопартийцы, решительно осуждаем преступные приказы, приведшие к человеческим жертвам, к пустой казне, огромным долгам, позору в глазах украинского народа и всего мира, в результате чего наша страна оказалась на краю пропасти, угрозы раскола и потери национального суверенитета[14].
4 березня 2014 р. на засіданні Ради Луганської обласної організації ПР Єфремов заявив: «Не відмовляючись від принципового ставлення до необхідності захисту рідної мови, необхідності проведення децентралізації влади та бюджетного федералізму, ми повинні розуміти, що ці та інші завдання стають здійсненними при досягненні головного — федеративного устрою України».[16]
Оцінка діяльності
Під час керівництва Єфремовим Луганською областю протягом липня-серпня 1998 року під стінами очолюваної ним Луганської облдержадміністрації відбувався масовий пікет гірників з краснодонських шахт імені Баракова, «Дуванної», «Краснодарської-Південної» та «Суходольської-Східної» з вимогою погасити їм заборгованість по зарплаті за 2,5 роки. Проти учасників мирної акції 24 серпня 1998 року (на День незалежності України) вперше в незалежній Україні правоохоронцями та «Беркутом»були застосовані спецзасоби, а саме кийки та сльозогінний газ. 14 грудня того ж року о 4-ій годині ранку гірник Олександр Михалевич на знак протесту проти таких дій влади та знущань з боку адміністрації шахти імені Баракова, котра не виплачувала працівникам зарплату з 1996 року, здійснив акт самоспалення.[17]
За час керівництва Єфремовим Луганською областю смертність в регіоні перевищила народжуваність в 3 рази, Луганщина стала лідером серед усіх областей за рівнем бідності. В області було зафіксовано найвищий показник заборгованості по заробітній платі. Обсяги виробництва в тіньовому секторі перевищили 60 %. В області почали вимирати цілі міста, населення яких становило сотні тисяч. Безробіття і бідність створили ідеальні умови для поширення епідемій ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та гепатиту[18].
Належить до групи ключових бійців-«регіоналів», ані на крок не відступає від основних пунктів генеральної лінії партії, зокрема в питаннях державної мови, вступу України до НАТО, взаємодії з опонентами в період загострення політичної ситуації в країні.
З моменту приходу до парламенту Олександр Єфремов виступає як один зі спікерів Партії регіонів. Як відзначив навесні 2008-го року відомий політолог Володимир Фесенко, на роль «нового Кушнарьова екс-губернатор Луганщини поки що не претендує через брак драйву, але у „регіоналів“ в публічній сфері наразі помітний вакуум, отже симпатії прибічників можуть схилитися і на бік цього політика».
У 2010 Єфремов виступив у ролі співавтора законопроєкту «Про мови» № 1015-3, який наразився на гостру критику зі сторони науковців, політиків та громадськості. Ряд громадських організацій заснували громадянську кампанію «Займіться ділом, а не язиком!», що поставила собі на меті не допустити ухвалення законопроєкту у ВРУ.[19][20][21]
Сепаратизм та тероризм
За даними журналістських розслідувань, донецькими і луганськими озброєними сепаратистами[22][23], які захопили на початку квітня 2014 року донецьку та луганську ОДА і низку інших будівель та частково замінували їх і, за твердженням СБУ, утримували понад 60 заручників[24], керували люди Ріната Ахметова і Єфремова[25][26] Єфремов це заперечив і заявив, що стримує сепаратистів від радикальних дій[27][28][29].
На початку квітня 2014 Держфінмоніторинг заблокував рахунки Єфремова за «фінансування тероризму»[30].
Єфремов у Печерському суді Києва під час обрання запобіжного заходу, лютий 2015
В кінці липня 2014 року ГПУ кримінальну справу щодо Єфремова[32] за фактом зловживання владою, здійснення тиску на службових осіб «Луганськвугілля» під час закупівлі послуг з монтажу гірничошахтного устаткування та низьковольтної апаратури, внаслідок чого підприємство уклало договори із підконтрольними Єфремову компаніями за втричі завищеними цінами, що спричинило тяжкі наслідки державі. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення — ч. 2 ст. 364 ККУ[33]. Затриманий 14 лютого 2015 року ГПУ з СБУ[2].
20 жовтня 2015 року ГПУ передала до суду обвинувальний акт проти Єфремова[34].
У березні ГПУ закрила провадження проти Єфремова, відкрите за підозрою в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі (ухвала Печерського суду 24 березня 2016 року)[35]. 30 липня 2016 року Генеральна прокуратура України затримала Олександра Єфремова за підозрою в посяганні на територіальну цілісність України. Єфремов був затриманий в аеропорту «Бориспіль» при спробі вилетіти до Відня (Австрія), де проживає його син Ігор[36].
30 липня 2016 року був вдруге затриманий за дорученням нового генерального прокурора Юрія Луценка «за підозрою в зазіханні на територіальну цілісність і недоторканість України»[37]. 1 серпня Печерський районний суд Києва ухвалив рішення про арешт Єфремова на 2 місяці[38][39]. 10 серпня 2016 року Апеляційний суд Києва визнав законним і залишив чинним запобіжний захід у вигляді арешту для Олександра Єфремова[40]. 24 листопада 2016 року Печерський районний суд Києва продовжив арешт Олександра Єфремова до 22 січня 2017 року[41]. 14 квітня Старобільський районний суд Луганської області продовжив арешт до 12 червня 2017 року[42]
22 липня Київський апеляційний суд звільнив з-під варти Єфремова. Йому було змінено міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт[43].
18 вересня 2019 року Старобільський суд Луганської області скасував цілодобовий домашній арешт Єфремова.[44][45]
28 лютого2014 уряди Австрії[54] й Швейцарії[55] оголосили про арешт його активів з метою запобігання ризику незаконного привласнення фінансових активів української держави.
