Ібрагімов Ібрагім Мустафійович

Ібрагімов Ібрагім Мустафійович
Народився	1888  Ялта, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	1931  Париж
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	педагог, публіцист
Галузь	педагогіка і публіцистика
Партія	КПРС

Ібрагім Мустафійович Ібрагімов (1888, Ялта — до 25 жовтня 1931, Париж) — кримськотатарський педагог, публіцист, радянський емігрант (перебіжчик).

Народився 1888 року в Ялті. Походив із купецької родини кримських татар. У 1904 закінчив Сімферопольську татарську вчительську семінарію, у 1908 році — педагогічний інститут у Стамбулі^[1].

Співробітник кримськотатарської газети «Ватан», що виходила в Карасубазарі за редакцією Абдурешита Медієва, його друга і колеги^[2].

У 1910—1911 роках служив у Російській імператорській армії. Пізніше працював у Криму та Москві у приватних компаніях. Після Жовтневого перевороту — іноземний кореспондент татарських газет^[1].

У 1920 році вступив до РКП(б). У 1920—1921 роках — член Ялтинського Ревкому, потім — Виконкому. Член бюро Укому, завідувач відділу Наросвіти. Голова першого комітету допомоги голодуючим^[2]. У 1922—1925 роках був головою Народного комісаріату освіти Кримської АРСР і водночас заступник голови Кримського комітету допомоги голодуючим (Кримпомголу). У 1925 р. рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) його призначили заступником торгового представника СРСР у Туреччині.

У 1928 році втік до Європи^[1]. Через деякий час після втечі влаштувався в Парижі. Похований на Новому цвинтарі Булонь-Біянкур^[3].

В 1931 році написав нариси «Робота Комінтерну і ГПУ в Туреччині», що залишилися у рукописі.

• Ибрагимов // Российское зарубежье во Франции 1919-2000 / Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. — М. : Наука; Дом-музей Марины Цветаевой, 2008.
• Генис В. Неверные слуги режима. Первые советские невозвращенцы (1920—1933). — Кн. 1. — М., 2009.