Ібрагімов Шаймардан Нуріманович

Ібрагімов Шаймардан Нуріманович
Ібрагімов Шаймардан Нуріманович
Народився	4 квітня 1899 ; Q4361782?, Пильнинський район, СРСР
Помер	12 лютого 1957 (57 років) ; Москва, СРСР
Поховання	Даниловський цвинтар
Країна	СРСР; Російська імперія
Національність	татарин
Діяльність	політик, революціонер
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Шаймардан Нуріманович Ібрагімов (4 квітня 1899(18990404), місто Москва, тепер Російська Федерація — 12 лютого 1957, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, секретар ЦК КП(б) Туркменії. Член ЦВК СРСР 4-го скликання.

Життєпис

Народився в татарській родині, яка походила із село Петрякси Курмишського повіту Симбірської губернії, тепер Пильнинського району Нижньогородської області і переїхала до Москви в 1898 році. Батько працював двірником та сторожем московської фабрики «Бонакер».

Шаймардан Ібрагімов закінчив чотирикласне міське початкове училище в Москві. З 1915 року навчався на вищих міських вечірніх курсах самоосвіти в Москві. У юнацькі роки працював скотарем, посильним та канторським службовцем на фабриці «Бонакер».

Член РСДРП(б) з вересня 1915 року.

У 1915—1916 роках — організатор та секретар Благуше-Лефортівської районної спілки металістів «Єднання». Шість місяців був секретарем Лефортівського районного комітету РСДРП(б). У червні 1916 року заарештований, сидів у Таганській в'язниці Москви, судимий Московською судовою палатою. Звільнений у лютому 1917 року.

У 1917—1918 роках — секретар Благуше-Лефортівського районного комітету РСДРП(б) у Москві, брав участь у формуванні загонів Червоної гвардії, учасник Жовтневого перевороту. У 1918 році обраний членом Московської ради.

У серпні 1918 — 1919 року — начальник мобілізаційного відділу 1-ї армії РСЧА у місті Саранську. У 1919 році — начальник (на правах командира дивізії) Особливої групи військ 1-ї армії (придушував низку повстань).

З серпня 1919 по квітень 1920 року — представник Башкирської АРСР у Москві.

Осінню 1919 року — заступник політичного комісара мусульманських піхотних курсів у Казані. З листопада 1919 року — член і секретар Центрального Бюро комуністичних організацій народів Сходу.

З 1920 року — член ЦВК Татарської АРСР, член виконкому та завідувач відділу благоустрою Московської ради. У 1921 році — учасник придушення Кронштадтського повстання.

У 1921 році — голова Повноважної Комісії ЦК ВКП(б), ВЦВК та РНК РРФСР у справах Криму.

З червня 1921 року — представник Ради народних комісарів Татарської АРСР при Народному комісаріаті в справах національностей РРФСР.

З жовтня 1921 року — член колегії Народного комісаріату в справах національностей РРФСР.

З лютого 1922 року — представник Ради народних комісарів Кримської АРСР при Народному комісаріаті в справах національностей РРФСР у Москві; заступник голови правління Східного видавництва при Народному комісаріаті в справах національностей РРФСР.

З 15 грудня 1922 року — студент Комуністичної академії в Москві.

У 1923—1926 роках — помічник (заступник) завідувача Організаційно-розподільчого відділу ЦК ВКП(б); відповідальний інструктор ЦК ВКП(б), завідувач Східного видавництва СРСР.

У червні 1926 — квітні 1928 року — відповідальний секретар ЦК КП(б) Туркменії.

З 1928 року — член виконавчого комітету Московської ради та член Ленінградської міської ради.

26 березня 1933 року затверджений Політбюро ЦК ВКП(б) Уповноваженим державної комісії з визначення врожайності та розмірів валового збирання зернових культур при РНК СРСР у Ленінградській області.

З 1937 року — на адміністративно-господарській роботі в Міністерстві легкої промисловості СРСР.

З липня 1942 року — в Червоній армії. З грудня 1942 року служив заступником начальника штабу з політчастини 53-ї гвардійської стрілецької дивізії 1-ї Ударної армії. Воював на Північно-Західному та Ленінградському фронтах.

Потім — на пенсії в Москві.

Помер 12 лютого 1957 року в Москві. Похований на Даниловському мусульманському цвинтарі.