Іванов Іван Іванович (літературознавець)

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (січень 2014)

Іванов Іван Іванович
Народився	22 вересня (4 жовтня) 1862  Білий, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер	17 грудня 1929(1929-12-17) (67 років)  Москва, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	історик, історик літератури
Галузь	літературознавство, історія літератури[1] і історія театру[1]
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d]
Науковий керівник	Стороженко Микола Ілліч
Знання мов	російська[1]
Заклад	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Іван Іванович Іванов (* 1862 — † 1929) - Історик західноєвропейської літератури та театру.

Народився 22 вересня 1862 у м. Білому Смоленської губ. у родині військового.

У 1886 отримав вищу освіту на історико-філологічному ф-ті Московського ун-ту. Головний вплив на нього мав проф. М.Стороженко. Захистив дисертацію на ступінь магистра історії: «Политическая роль французского театра в связи с философией XVIII века» (-М., 1895). Вчене звання доктора історії отримав за дисертацію «Сен-Сімон и Сен-Сімонизм» (1901). Викладав у Московському ун-ті як приват-доцент лекції з історії культури Європи XVIII–XIX ст. Виступав в ролі театрального критика у пресі, співробітничав в енциклопедичних виданнях Брокгауза та Ефрона та С.Венгерова. З травня 1905 по вересень 1907 викладав на посадах екстраодинарного та ординарного проф-а кафедри загальної історії історико-філологічного ф-ту Імператорського Новоросійського університету та на Одеських жіночих педагогічних курсах. Спочатку його лекції викликали захоплення в студентів, що нагороджували лектора оплесками та вщент заповнювали аудиторії. Однак невдовзі вони розчарувались у лекторі, який уникав власних оцінок та конкретних фактів. До цього спричинились і його консервативні погляди. Протягом всього часу перебування в Одесі він виступав проти лівих професорів та студентів. Виступав на Історико-філологічному товаристві при Імператорському Новоросійському університеті, читав публічні лекції. З осені 1907 до 1913 був директором Ніжинського історико-філологічного інституту. Потім знову повернувся до Московського університету.

Помер у Москві 17 грудня 1929.

Як історик найбільшу увагу приділив біографічному жанру: автор нарисів про М.Гоголя, І.Тургенева, М.Писемського, Петра І, Олександра ІІ та ін. Піддавав критиці лівих публіцистів та письменників. Більшість його робіт мають еклектичний та популяризаторський характер. Традиційно для більшості тогочасних істориків літератури віддавав перевагу історико-культурному методу, намагаючись пов'язати літературні явища та соціологію.

• Политическая роль французского театра в связи с философией XVIII века, М., 1895;
• Шекспир. — СПб, 1896;
• Писемский, СПб, 1898;
• Сен-Симон и сенсимонизм. — М., 1901;
• Рыцарь слова и жизни (Сервантес и его «Дон-Кихот»), 2 изд., М., 1911;
• В.Шекспир. Биографический очерк, М., [1904];
• Ф.Шиллер. Биографический очерк. — М., 1905.

• Венгеров С. А. Источники словаря русских писателей и ученых. — Т. 2. — СПб, 1910. — С. 464;
• Энциклопедический словарь Гранат: В 58 т. М., 1910–1948. — Т. 21. — С. 394–395;
• Лит. Энцикл. — 1930. — Т. 4;
•  ванов І. І./ І. С. Гребцова // Професори Одеського (Новоросійського) універсимтету. — Т. 2. — Одеса, 2005. — С. 479–480.
• Іванов Іван Іванович [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]

• Іванов Іван Іванович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 57.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ ^{а б в} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863