Іванов Андрій Анатолійович
Андрій Анатолійович Іванов (нар. 5 квітня 1965, Магнітогорськ, РСФСР) — український підприємець. БіографіяНародився 5 квітня 1965 року в Магнітогорську, Челябінської області РСФСР. Попереднє прізвище Дірнбергер[1]. У 1987 році закінчив гідрографічний факультет Вищого військово-морського училища ім. Фрунзев в Ленінграді, інженер гідрометеоролог. У 1987—1991 рр. служив на ракетному протичовновому крейсері «Москва» й протичовновому крейсері «Ленінград»[2] На початку 1990-х почав займатися бізнесом: торгівлею товарами народного споживання, відкрив кілька швейних цехів, постачав нафтопродукти до Криму. 1992 року продав бізнес у Севастополі, переїхав до Санкт-Петербурга,[3] де працював у компанії «Орімі», керував її нафтовою філією в Самарі та налагодив постачання нафтопродуктів до України. Тоді познайомився зі своїм майбутнім партнером Василем Хмельницьким[4], заступником директора «Орімі ойл». Наступні спільні бізнес проекти вони реалізовували в Україні, куди Іванов переїхав влітку 1993 року. Тут вони займалися нафтопродуктами — через ТОВ Данапріс Лтд (Київ).[5] 1995 року Іванов став заступником директора СП ЗАТ Теком (Київ) і директором ТОВ Данапріс (Київ).[6] У квітні 1996 року увійшов до складу Ради ІК НПК-Банк. Із червня 1998 року — Президент АБ Національні інвестиції, голова правління (Київ).[7] Обидва партнери займалися металургійним бізнесом, стали інвестували в «Запоріжсталь». 1998 року увійшли до управління цією компанією.[8] У грудні 2000 року Іванов став Головою наглядової ради акціонерного товариства й залишався на посаді до 2006 року.[9] Продав свою частку групам Midland та «Індустріалбанк» за $405 млн. У 2000-х у партнерстві з Хмельницьким створив «Київську інвестиційну групу» (КІГ).[10] До неї увійшли компанії «Київхліб» і «Київмлин» (група «Хліб Києва»). Вона також скуповувала земельні ділянки сільськогосподарських підприємств у Києві.[11] 2002 року він пройшов до Київради[12] за мажоритарним округом, за 4 роки переобрався від «Батьківщини».[13] Пізніше вийшов із партії. Іванов і Хмельницький зайнялися житлово-комунальним господарством Києва.[14] Так, у 1996 році був створений «Київенергохолдинг», який вони згодом продали[15]. У 2007 році до сфери діяльності групи увійшов виробник медичних препаратів — компанія «Біофарма».[16] Цього ж року група продала київський заводу безалкогольних напоїв «Росинка». В 2010 році Іванов і Хмельницький знову придбали акції[17] цього підприємства, провели його реструктуризацію та знову продали. 2022 року Іванов із Хмельницьким створили девелоперську компанію UDP.[18] Її основні проекти реалізовувалися в Києві: ТЦ «Городок» (2003), «Новопечерські Липки» (початок у 2004), «Паркове Місто» (2007), RiverStone (2010), ТРЦ Ocean Plaza (2012), «Бульвар Фонтанів» (2013), Smart Plaza Polytech (2018), Smart Plaza Obolon (2019). При цьому ТРЦ Ocean Plaza був проданий російській «ТПС Нерухомість».[19] Брав участь і в регіональних проектах — у 2016 році він долучився до розвитку індустріального парку «Біла Церква».[20] З 2009 року група є інвестором аеропорту Жуляни.[21] 2016 року створив інвестиційно-девелоперську компанія UDP Renewables.[22] Займається приватним інвестиційним фондом Quarter Partners, що вкладає в проекти в IT, інфраструктуру, нерухомість, фармацевтику. 2019 року обсяг інвестицій фонду оцінювався в $ 520 млн.[23] Статок Іванова, за оцінками НВ у жовтні 2020 року, дорівнював $ 795 млн.[24] Сім'яОдружений, у нього шестеро дітей. Примітки
|
||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
