Іванов Віктор Олександрович

Іванов Віктор Олександрович
Іванов Віктор Олександрович
Народився	1903 ; Казань, Російська імперія
Помер	24 січня 1969 ; Москва, СРСР
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Російський державний університет нафти і газу імені І. М. Губкіна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Віктор Олександрович Іванов (нар. 1903(1903), місто Казань, тепер Татарстан, Російська Федерація — 24 січня 1969, місто Москва) — радянський діяч, 1-й секретар Чечено-Інгуського обласного комітету ВКП(б), голова Бюро ЦК ВКП (б) по Молдавії. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1941—1944).

Біографія

Народився в багатодітній родині робітника-друкаря. У 1911 році помер батько.

З 1914 по весну 1917 року — учень в друкарні. З 1917 по 1919 рік працював пакувальником.

З 1919 року — матрос брандвахти № 20 маршруту Богородськ—Саратов на річці Волзі. Потім працював у районному управлінні водного транспорту міста Казані. З 1923 року — знову на брандвахті № 20. Потім працював у робітничо-селянській міліції Татарської АРСР. Обирався членом Кукморського волосного виконавчого комітету Татарської АРСР. У 1924 році вступив до комсомолу. До служби у Червоній армії — рахівник-касир у Татсоюзі.

Член ВКП(б) з 1927 року.

До 1928 року служив у Червоній армії.

З 1928 по 1931 рік — працівник Армавірської контори державного страхування, фінансовий інспектор Армавірського міськвиконкому, економіст Армавірської міської ради.

З 1931 по 1937 рік навчався в Московському нафтовому інституті імені академіка Губкіна, інженер-механік.

У 1937—1938 роках — головний механік, директор 2-го нафтового промислу тресту «Старогрознафта» в місті Грозному.

У травні 1938 — грудні 1939 року — 3-й секретар, 2-й секретар Грозненського міського комітету ВКП(б) Чечено-Інгуської АРСР.

16 грудня 1939 — 4 травня 1940 року — секретар Чечено-Інгуського обласного комітету ВКП(б) з нафти і завідувач нафтового відділу Чечено-Інгуського обласного комітету ВКП(б).

4 травня 1940 — березень 1944 року — 1-й секретар Чечено-Інгуського обласного комітету ВКП(б) та 1-й секретар Грозненського міського комітету ВКП(б). З 22 жовтня 1941 року — керівник Грозненського міського комітету оборони.

З травня по листопад 1944 року — відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б). З 10 листопада 1944 року — заступник начальника відділу партійних органів Управління кадрів ЦК ВКП(б).

24 березня 1947 — 14 квітня 1949 року — голова Бюро ЦК ВКП(б) по Молдавії.

У 1950—1956 роках — заступник начальника Головнафторозвідки СРСР.

У 1956—1957 роках — голова ЦК Спілки робітників нафтової промисловості СРСР. У 1957—1959 роках — голова ЦК Спілки робітників нафтової і хімічної промисловості СРСР.

У 1959—1968 роках — голова Центральної ради Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів, член Президії ВЦРПС.

З 1968 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві. Помер після тривалої важкої хвороби.