Іванько Лаврентій Порфирович
Іванько Лаврентій Порфирович (1904-2001) — старший механік кінного заводу № 173 Дніпропетровської області, Української РСР. БіографіяНародився 19 жовтня 1904 року в селі Гуляйполе Верхньодніпровський повіт Катеринославська губернія (нині Криничанський район Дніпропетровська область Україна). У 1916 році закінчив шість класів гуляйпільської школи. Працював у рідному селі за наймом. Після створення колгоспу вступив до нього і працював у ньому. У жовтні 1926 року був призваний до Червоної Армії. Після звільнення в запас з 1929 року працював трактористом, потім механіком на військовому кінному заводі № 173. З початком Великої Вітчизняної війни разом із заводом був евакуйований на схід і продовжував працювати на заводі в 1941-1943 роках. В 1944 році повернувся в Дніпропетровську область. Працював на кінному заводі № 173 завідувачем майстернями, старший механіком заводі. У 1948 році отримав урожай 5 центнерів люцерни з гектара на площі 5 гектарів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 вересня 1949 року за одержання високих врожаїв пшениці та насіння люцерни в 1948 році при виконанні кінними заводами плану здачі державі сільськогосподарських продуктів в 1948 році Іванько Лаврентію Порфирович присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі Серп і Молот. Продовжував працювати на заводі автомеханіком, заступником директора заводу з господарської частини, керуючим ділянки № 3, механіком відділення, головним механіком радгоспу. У 1964 році вийшов на пенсію. Жив в місті Вільнянськ Запорізька область Україна. Помер 24 липня 2001 року. НагородиПосиланняhttp://www.krinich-rn.dp.gov.ua/OBLADM/krinch_rda.nsf/docs/D4761310966BDA40C2257BCE0048AD23?opendocument [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.] |
Portal di Ensiklopedia Dunia