Іванівський район (Херсонська область)
Іва́нівський райо́н — колишній район на крайньому сході Херсонщини. На півночі межує з Нижньосірогозьким районом, сході з Якимівським районом Запорізької області, півдні і заході з Генічеським і Новотроїцьким районами. 17 липня 2020 року ліквідований внаслідок адміністративно-територіальної реформи Географія
Корисні копалиниЗ корисних копалин в наявності є жовта глина — сировина для виготовлення паленої цегли та черепиці. Земельні ресурси
ІсторіяРайцентр був заснований у 1820 році вихідцями з Великої і Малої Лепетих, Білозерки, Шульгівки та інших сіл. Тут переселенців привабили неозорі родючі землі та наявність балки, яка мала воду. Район утворений у 1923 році у Мелітопольській окрузі Катеринославської губернії. Потім скасований. Відновлений 1937 року у підпорядкуванні Дніпропетровської області. З січня 1939 року у Запорізькій області. У 1941-43 роках територія району входила до Якимівської округи Таврійської генеральної округи. Протягом 28 жовтня — 1 листопада 1943 р. район було визволено від гітлерівських окупантів підрозділами 2-ї гв.,51-ї та 28-ї А 4 Українського фронту. 30 березня 1944 року район увійшов до складу новоутвореної Херсонської області. 05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Павлівську та Петрівську сільради Іванівського району до складу Генічеського району.[1] 17 липня 2020 року ліквідований внаслідок адміністративно-територіальної реформи ЕкономікаСільське господарствоУ районі були сприятливі умови для розвитку рослинництва і тваринництва. Головними культурами є озима пшениця, ярий ячмінь, соя, кукурудза, соняшник. Вирощують тут овочеві і баштанні культури. Також добрі умови для розвитку скотарства, свинарства, вівчарства, птахівництва. Перспективні можливості для розвитку сільськогосподарського тваринництва створює зрошення. На півдні району проходить магістральний канал Каховської зрошувальної системи, що забезпечує поля дніпровською водою. ПромисловістьУ 1899 році Федором Милютіним було збудовано цегельний завод, який діяв до 1979 року. Достатні в районі умови для переробної промисловості, її представляли маслозавод і харчосмакова фабрика, розміщені в Іванівці, продукція яких користується попитом. Населення
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[3]:
КультураНа території району функціонували 2 бібліотеки; 14 сільських-бібліотек-філій; один будинок культури; 13 сільських клубів; 16 клубів за інтересами; одна дитяча музична школа. На території районузнаходилося 47 пам'яток археології (кургани доби бронзи-заліза). ЗМІВидається районна газета «Нове життя». Наклад 950 примірників. Політика25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Іванівського району було створено 17 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 52,55 % (проголосували 6 050 із 11 513 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 40,64 % (2 459 виборців); Юлія Тимошенко — 15,39 % (931 виборців), Сергій Тігіпко — 11,14 % (674 виборців), Олег Ляшко — 9,87 % (597 виборців), Анатолій Гриценко — 5,45 % (330 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,74 %.[4] ПерсоналіїІванівщина дала батьківщині 4 воїнів-Героїв Радянського Союзу — Федора Резніка, Олександра Садового, Івана Гришина та Василя Химича. Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іванівський район (Херсонська область)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
