Іван Якович Вишняков
Іван Якович Вишняков (рос. Вишняков Иван Яковлевич, 1699, Москва — 8 серпня, 1761, Санкт-Петербург) — російський художник XVIII ст., представник бароко і рококо. БіографіяПоходив з родини ремісника. За наказом царя, що набирав молодь у нові навчальні заклади, потрапив у 1714 році у Санкт-Петербург, де був приписаний до Адміралтейської колегії у науку живопису[2]. Серед викладачів молодика — В.Г. Грузинець[2]. У 1727 році переведений у Канцелярію від будівництва, де рахувався підмайстром у команді художника Андрія Матвієва[2]. За припущеннями, декотрий час навчався у французького художника Луї Каравака, що працював у Санкт-Петербурзі або старанно вивчав його твори. Лише у віці сорок років (1739) за рекомендацією художників Бартоломео Тарсія та Луї Каравака був переведений у статус майстра. У 1742 році брав участь у створенні декорацій і тріумфальних споруд під час коронації Єлизавети Петрівни у Москві разом із командою інших декораторів і архітекторів. З року смерті Андрія Матвієва (1739) та отримання звання майстра переведений на посаду керівника Канцелярії від будівництва, що здійснювала і керувала декоративними роботами у новостворених палацах і церквах російської столиці. Як художник, створював портрети і ікони, серед них і частка образів, котрими прикрасили Андріївську церкву у Києві, вибудовану за проектом надвірного архітектора Вартоломея Растреллі (1700—1771). Це не єдина споруда у стилістиці бароко, де він працював декоратором. За його керівництва майстри і помічники Канцелярії від будівництва працювали над декором у Анічкову та у Літньому палаці Єлизавети Петрівни, у Зимовому палаці та Петергофському. Серед учнів Вишнякова — російські художники Іван Фірсов, Олексій Антропов, два брати Бельські тощо. Вишняков був одружений, в родині було шестеро синів, чотири з котрих стали художниками. Начальник Вілім Фермор і його дітиСторінки художньої практики Івана Вишнякова розкриває історія створення портретів дітей генерала Віліма Фермора (1702—1771). Він шотландець за походженням, військову кар'єру починав за царювання Анни Іванівни, був ад'ютантом у Мініха. Генерал Вілім Фермор був головою по відновленню міста Твер після пожежі, а також очолив Канцелярію від будівництва у Санкт-Петербурзі у 1746-1758. Там і зустрілись генерал Фермор та російський художник-портретист. Генерал і замовив художникові портрети своїх дітей. У художньому спадку Вишнякова портрети генеральських дітей найбільш європейські. Це типові парадні портрети при портретуванні підлітків з використанням інтер'єра. Діти одягнені у дорослі, недитячі костюми і імітують пози і поведінку дорослих. Особливо це помітно у позі Сари Фермор, котра копіює поведінку дорослої і люб'язної пані. При цьому художник не упорався з реальністю і у обох портретах присуні скутість рухів і залишки площинності, притаманні парсуні і художнім манерам провінційних російських (і не тільки) художників. Діти Сари Фермор у майбутньому будуть носити прізвище графів Стенбок-Фермор у 19 ст. Стенбок-Фермори відносились до дворянства Херсонської губернії.
Обрані твори
Див. такожПриміткиДжерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
