Ідоменей, цар Критський
«Ідоменей, цар Критський, або Ілія та Ідамант» (італ. Idomeneo, re di Creta ossia Ilia e Idamante, KV 366) — опера (за визначенням автора, «музична драма», італ. dramma per musica) на три дії Вольфганга Амадея Моцарта на лібрето Джамбаттісти Вареско. Це перша «доросла» опера композитора, що демонструє його майстерність в оркестровці, речитативі та вражає багатством мелодійних ліній. Прем'єра відбулася 29 січня 1781 року в Мюнхені. ІсторіяОперу написано на замовлення баварського та пфальцького курфюрста Карла-Теодора, заради чого 24-річний Моцарт на кілька місяців покинув Зальцбург без супроводу свого батька, Леопольда Моцарта. Між батьком і сином відбувалося постійне листування (Моцарт-молодший писав майже кожні два дні), унаслідок чого майже весь процес роботи виявився документально зафіксований. Прем'єра відбулася 29 січня 1781 під час придворного карнавалу в мюнхенській резиденції баварського курфюрста за участю Антона Рааффа (Ідоменей), Доротеї Вендлінґ (Ілія), Вінченцо даль Прато (Ідамант), Елізабет-Августи Вендлінґ (Електра), Доменіко де Панцаккі (Арбас) та Джованні Валезі (Верховний жрець Нептуна). Мюнхенська постановка виявилася єдиною за життя Моцарта. Його спроби поставити оперу в Відні провалилися, єдине концертне виконання відбулося 13 березня 1786 р. у віденському палаці Ауершперґ і зажадало безлічі вимушених змін (віденська редакція). Перша постановка у Відні відбулася лише 1806 р. У 20-х роках XIX століття опера виконувалася в Санкт-Петербурзі силами німецької трупи, але успіху не мала. У вересні 2006 р. в берлінському театрі Німецька опера (Deutsche Oper) було скасовано вистави в постановці 2003 р. Ганса Ноєнфельса (Hans Neuenfels) з побоювань образити релігійні почуття глядачів (в одній зі сцен виставлялися відрубані голови лідерів світових релігій). Дійові особи
Джерело для лібретоЛібрето Джамбаттисти Вареску (придворного капелана в Зальцбурзі) було позичене з трагедії Антуана Данше (послужила також джерелом для опери Андре Кампра) та засновано на переказах міфологічної Еллади. Так, головний герой опери критський цар Ідоменей згадується в «Іліаді». Мотиви фатальної обітниці божеству та жертвопринесення батьком своєї дитини зустрічається у багатьох народів, у тому числі в старозавітної Книзі Суддів, 11:30-40 (Їфтах і його дочка). Робота над лібрето проходила під безпосереднім контролем Моцарта, він змушував лібретиста переписувати багато сцен, бажаючи стрімкості дії і психологічної правди сюжетних поворотів. В останній момент Моцарт викидає з опери вже готові дві арії та дует, зваживши, що вони розтягують дію. Він свариться з співаками, які вимагають кантиленних арій, коли драматизм сюжету вимагає зовсім іншого. У лібрето абата Вареску сюжет також знаходить щасливий фінал в образі «Бога з машини». СинопсисДія відбувається на острові Крит після закінчення Троянської війни. Дія 1Полонена троянська принцеса оплакує вбитого батька та зниклих братів. Але її серце сповнене любов'ю до сина критського царя Ідаманта. Ідамант теж любить Ілію, і заради неї хоче повернути свободу полоненим троянцам. Електра, названа наречена Ідаманта, віддається поривам ревнощів. Тим часом, Арбас приносить звістку, що критський цар Ідоменей, що повертався від стін Трої на батьківщину, загинув в морі. Щоб врятувати своє життя та життя своїх сподвижників, Ідоменей поклявся Нептуну принести йому в жертву першого, кого зустріне на рідному березі. Першим поспішає вітати батька Ідамант. Дія 2Ідоменей радиться з Арбасом, як врятувати сина. Вони відсилають Ідаманта разом з Електрою в її рідній Аргос. Ідоменей дарує волю троянським полоненим, але Ілія просить залишитися на Криті. Ідоменей здогадується про взаємну любов Ілії та Ідаманта. Електра щаслива: Ідамант належатиме їй. Як тільки Ідамант та Електра сідають в корабель, розгніваний Нептун посилає на Крит морське чудовисько. Народ в страху розбігається. Дія 3Незважаючи на гнів Нептуна, Ідоменей наполягає на від'їзді Ідаманта, але Ідамант вирішує вступити в бій з чудовиськом та перемагає його. Верховний жрець Нептуна попереджає царя про бідування, які спіткають його народ за невиконання клятви. Ідоменей готовий принести сина в жертву. Ілія бажає віддати за Ідаманта своє життя. Нептун зворушений її любов'ю та через оракула велить Ідоменею залишити престол та передати його Ідаманту після його шлюбу з Ілією. Народ співає хвалу богам, лише Електра не бере участі в тріумфуванні: переслідувана Фурією ревнощів, вона пронизує собі груди кинджалом. Музичні номери
Дія 1
Дія 2
Дія 3
А. Н. Сєров про «Ідоменея» Моцарта (1858 р.)… Моцарт не був реформатором, не руйнував навмисно всього усталеного, ствердженого традицією. Навпаки: він брав готові форми, але в них прагнув дати повний простір своїй художній натурі, своїй здатності створити музику. Вибрана дискографія
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia