Ізраельсон Яків Ізраїлевич

Яків Ізраїлевич Ізраельсон (нар. 1856(1856), м. Мітава (Єлгава), Латвія — 1926 (за іншими джерелами 1924), м. Лієпая) — вчений-орієнталіст (арабіст, гебраїст), історик.

Біографія

У 1875 закінчив гімназію у м. Лібава. Навчався на факультеті східних мов Петербурзького університету за спеціальністю арабістика. Через національні обмеження не отримав в Санкт-Петербурзі академічного ступеню, тому деякий час працював дописувачем у журналі «Восход», вивчав семітські мови, спеціалізувався на арабо-єврейській літературі, учень Авраама Гаркаві. У 1883 отримав ступінь магістра.

Яків Ізраельсон багато років працював за кордоном, де співробітничав з французькими, німецькими і івритськими науковими виданнями. Після повернення до Росії займався журналістикою, був перекладачем, написав для «Енциклопедичного словника» Брокгауза і Єфрона ряд статей з єврейської і мусульманської історії і літератури. Працював секретарем Санкт-Петербурзької єврейської громади, брав участь у виданні Єврейської енциклопедії.

Ізраельсон був помічником філантропа Полякова, разом з яким приїхав до Києва. Зумів переконати російських гебраїстів І. Троїцького і П. Коковцева бути експертами під час процесу М. Бейліса.

Працював у Всенародній бібліотеці України бібліотекарем-спеціалістом (1919), з 1920 завідував підвідділом «Гебраїка-юдаїка», який займався збиранням, систематизацією і каталогізацією рукописів і книг на єврейських мовах (іврит, їдиш, ладіно, татська). Один із засновників і співробітник Єврейської (Жидівської, Гебраїстичної) історико-археографічної комісії ВУАН.

Після еміграції у 1922 до Брюсселя, допомагав Д. Хвольсону перекладати його праці з німецької на російську. Згодом у Франції — Й. Деренбургу в дослідженні іудео-арабських матеріалів.

Наукова діяльність

Вивчав історію євреїв Східної Європи. Автор численних наук. праць з питань гебраїки.

Як знавець біблійно-талмудичної та рабиністичної літератури, займався аналізом релігійної експертизи. Ґрунтовна наукова праця з цього питання «Релігійна експертиза» залишилася в рукописі.

У журналі «Восход», де у 1903–1904 працював арабістом, видав російський переклад «Юдейської війни» Йосипа Флавія. У ньому він на написав вступ і переклав частини твору Йосипа Флавія «Проти Апіона».

Один з активних учасників видання російською мовою «Єврейської енциклопедії» (1908–1913).

Передав частину власної єврейської бібліотеки до ВБУ.

Джерела

Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 185– 186. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: біобібліогр. слов. / упоряд.: Е. Г. Циганкова, Ю. М. Кочубей, О. Д. Василюк ; редкол.: Матвєєва Л. В. (голов. ред.) [та ін.]. — К. : Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, 2011. — 260 с. ISBN 978-966-02-6137-2
Сергеева И. А. Отдел фонда иудаики Института рукописи НБУВ: история и современность // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития: Научно-практический и теоретический сборник. Выпуск 5 / МААН. Совет директоров науч. б-к и информ. центров; Редкол.: А. С. Онищенко (предс.) и др. — К., 2007. — 446 с. С.369-385 ISBN 978-966-02-4492-4(рос.)