Ільницький Олександр Йосипович

Ільницький Олександр Йосипович
Капітан
Загальна інформація
Народження	28 лютого 1978(1978-02-28) Турка
Смерть	9 січня 2016(2016-01-09) (37 років) Зайцеве
Псевдо	«Барні»
Військова служба
Роки служби	2014-2016
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Спеціальна поліція
Формування	«Миротворець»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел Бої під Горлівкою
Нагороди та відзнаки

Олекса́ндр Йо́сипович Ільни́цький (нар. 28 лютого 1978(19780228) — 9 січня 2016) — капітан МВС України, боєць полку «Миротворець», учасник російсько-української війни.

Народився 28 лютого 1978 року в місті Турка Львівської області. У 1993 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи м. Турка. У 1993—1996 р. навчався в Турківському професійно-технічному училищі № 51 (на даний час — Турківський професійний ліцей) здобув професію електрогазозварника.

Після закінчення училища служив у Збройних Силах України. У лютому 2005 року був зарахований до Училища професійної підготовки працівників міліції Львівського юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України на посаду курсанта.

У період з 2005-го до 2014 року проходив службу на різних посадах в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області: від дільничного міліціонера, оперуповноваженого карного розшуку до начальника ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб.

Із початком АТО у травні 2014 року перейшов до батальйону добровольців «Миротворець» ГУМВС України в Київській області та вирушив на Схід. Серед побратимів Ільницький мав позивний «Барні», бо статурою був схожий на ведмедика — логотип відомої марки ласощів для дітей: широкий у плечах, невисокий на зріст, усміхнений, добрий.

У серпні 2014 року під час виконання бойового завдання батальйоном «Миротворець» з виходу з оточення у м. Іловайську Олександр зазнав поранення. За виявлений при цьому героїзм Указом Президента України № 480/2015 від 20 серпня 2015 року був нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни».^[1]

Після лікування певний час працював у Києві, в міністерстві. Повернувся на фронт до свого підрозділу; був одним з найкращих розвідників «Миротворця».

9 січня 2016 року поблизу селища Зайцеве біля Горлівки під вогонь російських терористів потрапив цивільний автомобіль, поранення зазнала місцева мешканка. Олександр Ільницький, ризикуючи власним життям, зробив усе можливе, щоби зупинити й вивести автомобіль з-під обстрілу, в цей час зазнав смертельного кульового поранення в голову.

11 січня 2016-го з Олександром попрощалися в Києві на Майдані Незалежності. Похований у місті Турка.

Без Олександра лишилися дружина та донька 2008 р.н.

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня (15.4.2016, посмертно)^[2]
• відзнакою «Народний Герой України» (26.3.2016, посмертно)

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 9 січня^[3][4].

• Книга пам'яті [Архівовано 27 червня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.