Ілясевич Ярослав Михайлович
Ярослав Михайлович Ілясе́вич (нар. 14 вересня 1940, с. Артасів на Львівщині — 11 січня 2016) — український політик та громадський діяч, народний депутат України 2-го скликання, член Української Національної Асамблеї (УНА) та начальник штабу Львівської крайової команди УНСО[2]. Біографія1958 закінчив технікум[джерело?]. Вищу освіту отримав у Таджицькому державному університеті за спеціальністю вчитель російської мови та літератури[джерело?]. Під час навчання в технікумі та університеті, працював у різних організаціях Львова та Душанбе (слюсарем, конторщиком, сторожем, помічником машиніста, машиністом тепловоза)[джерело?]. Після закінчення технікуму працював слюсарем, черговим електротехніком, диспетчером, гірничим майстром-начальником зміни на Просянівському комбінаті вогнетривких виробів. По закінченню університету працював в комсомольських, партійних та радянських органах в місті Душанбе[джерело?]. Після повернення на батьківщину працював слюсарем з ремонту автомобілів на авторемонтному заводі № 28 Міністерства оборони та товарним оператором на Львівському підприємстві із забезпечення нафтопродуктами[джерело?]. Політична діяльність11 травня 1994 по 12 травня 1998 — депутат Верховної Ради України, обраний народним депутатом України по Яворівському (Львівська область) виборчому округу N 282, член Комітету з питань оборони та національної безпеки[3]. Разом з іншими депутатами від УНА-УНСО був автором 78 поправок та пропозицій до тексту Основного закону[4]. Усі три представники УНА-УНСО у Верховній Раді (Олег Вітович, Юрій Тима, Ярослав Ілясевич) голосували за збереження Україною статусу ядерної держави[5]. Входив до складу комісії парламенту із розробки проекту Закону України «Про місцеве самоврядування». Під час саміту НАТО в Будапешті добився щоб Україна отримала компенсацію за втрати понесені нашою державою під час війни в Югославії. 29 жовтня 1994 в Києві на з'їзі УНА обраний до складу виконкому організації[2]. Народний депутат України Ярослав Ілясевич звертався до відповідних наукових інстанцій з листом, у якому стверджував, що дисертація пана Табачника захищена з грубими порушеннями положення «Про порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань»[6]. Громадська діяльністьПід час путчу ДКНС вступив рядовим стрільцем до Української народної самооборони і невдовзі став начальником штабу Львівської крайової команди УНСО[джерело?]. За його активної роботи були створені підрозділи УНСО на Львівщині, Закарпатті, Буковині. Також він був причетний до організації вивезення дітей із Придністров'я та розміщення в піонерських таборах на Львівщині під час Придністровського конфлікту[джерело?]. Забезпечив необхідну медичну допомогу та лікування поранених бійців УНСО[джерело?]. Ініціював створення Асоціації співробітників спецслужб України[джерело?]. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia