1995 року вивчав фізику в Боннському університеті, після чого відбув однорічний дослідницький візит до Стенфордського університету.[7] 2000 року здобув ступінь доктора філософії, працюючи під керівництвом Теодора В. Генша в Університеті Людвіга — Максиміліана в Мюнхені.[7] Тема дисертації: Atomlaser und Phasenkohärenz atomarer Bose-Einstein-Condensate. Як керівник молодшої групи, продовжив роботу в Мюнхені та розпочав роботу над ультрахолодними квантовими газами в оптичних ґратках. 2003 року перейшов на посаду повного професора з експериментальної фізики в Університеті Майнца, де залишався до 2009 року.[8]
2008 року Блоха призначено науковим директором нещодавно заснованого відділу квантових систем багатьох тіл в Інституті квантової оптики Макса Планка в Гархінгу.[9] Від 2012 року був заступником декана фізичного факультету Мюнхенського університету імені Людвіга — Максиміліана[10] та керівним директором Інституту квантової оптики Макса Планка.
↑Greiner, Markus; Mandel, Olaf; Esslinger, Tilman; Hänsch, Theodor W.; Bloch, Immanuel (2002). Quantum phase transition from a superfluid to a Mott insulator in a gas of ultracold atoms. Nature. Springer Science and Business Media LLC. 415 (6867): 39—44. Bibcode:2002Natur.415...39G. doi:10.1038/415039a. ISSN0028-0836. PMID11780110.
↑Paredes, Belén; Widera, Artur; Murg, Valentin; Mandel, Olaf; Fölling, Simon; Cirac, Ignacio; Shlyapnikov, Gora V.; Hänsch, Theodor W.; Bloch, Immanuel (2004). Tonks–Girardeau gas of ultracold atoms in an optical lattice. Nature. Springer Science and Business Media LLC. 429 (6989): 277—281. Bibcode:2004Natur.429..277P. doi:10.1038/nature02530. ISSN0028-0836. PMID15152247.