Імператриця Марія (лінійний корабель, 1827)
«Імператри́ця Марі́я» (рос. дореф. «Императрица Марія») — 84-гарматний вітрильний лінійний корабель типу «Імператриця Марія» Чорноморського флоту Російської імперії. ОписОдин із трьох вітрильних 84-гарматних лінійних кораблів типу «Імператриця Марія», що будувалися в Миколаєві протягом 1826—1829 років. «Імператриця Марія» був першим кораблем, виконаним за параболічним методом, запропонованим шведським вченим-кораблебудівником Ф. Г. Чапманом і впровадженим у Миколаївське суднобудування адміралом О. С. Грейгом. Водотоннажність корабля становила 4480 тонн, довжина — 59,74 метра, ширина — 15,54 метра, глибина інтрюма — 6 метрів[1][2]. За іншими даними, ширина з обшивкою — 15,31 метра, з обшивкою — 15,36 метра, вантажомісткість — 2262 тонни[3]. Озброєння корабля за відомостями з різних джерел становило 96 гармат. Батарея «Імператриці Марії» становила двадцять вісім 36-фунтових довгоствольних гармат і чотири 1-пудові єдинороги на нижній палубі, на верхній — тридцять дві 24-фунтові гармати. Ще шість 12-фунтових гармат і двадцять шість 24-фунтових карронад знаходилося на баці і чвертьпалубі[4]. Корабель названо на честь дружини імператора Павла I, імператриці Марії Федорівни. Він був одним із двох вітрильних лінійних кораблів російського флоту, що носили це ім'я[5][6]. ІсторіяЗакладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 23 вересня 1826 року, головний будівник — підполковник корпусу корабельних інженерів І. С. Разумов[7][3]. Після спуску на воду 16 жовтня 1827 року, у 1828 році перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[8]. Російсько-турецька війнаБрав участь в російсько-турецькій війні 1828—1829 років. 24 серпня 1828 року приєднався до флоту, що перебував біля Варни, доставивши туди з Миколаєва 920 солдатів і офіцерів. 3 вересня на кораблі відбувалися переговори між адміралом О. С. Грейгом і капудан-пашею, під час яких той відмовився здати фортецю, яку вже 4 і 5 вересня було атаковано російським флотом, зокрема «Імператрицею Марією»[5][9]. 2 жовтня того ж року корабель пішов від Варни з імператором Миколою I на борту. На шляху до Росії потрапив у сильний шторм і зазнав серйозних ушкоджень — у корабля було зламано фор-стеньгу, грот- і брам-стеньги, утлегар і бом-утлегар, проте до 8 жовтня корабель успішно дістався Одеси, доправивши туди імператора, після чого пішов до Севастополя[5]. Того ж дня командир корабля капітан 2-го рангу Г. А. Папахристо за відзнаки під Варною був нагороджений орденом Святої Анни II ступеня[10]. 17 січня 1829 року на чолі загону під прапором контрадмірала Й. І. Стожевського повернувся до Варни для крейсерських плавань біля Босфору. 15 лютого «Імператриця Марія» у складі лінійних кораблів «Пимен», «Пантелеймон», фрегатів «Рафаїл» і «Євстафій» і трьох канонерських човнів, з десантом у кількості 1200 осіб увійшла на рейд Сизополя. Після відомови коменданта міста здати місто російським військам, брав участь в його бомбардуванні і придушення берегових батарей, а наступного дня висадив десант[11]. 11 березня того ж року загін М. М. Кумані підійшов до фортеці Ахіолло, що знаходиться біля північного входу в Бургаську затоку і атакував місто. Однак через вогонь у відповідь і погодні умови вимушений був відійти[11]. У тому ж місяці спільно з кораблем «Пармен» доправляв війська з Варни до Сизополя[12], а вже наприкінці березня османські війська атакували захоплений раніше Сизополь із суші, проте артилерійський вогонь кораблів «Імператриця Марія» та «Пармен» змусив їх відступити[11]. 19 квітня на сизопольський рейд із Севастополя прийшла ескадра під прапором адмірала О. С. Грейга. Основне завдання ескадри полягало у припиненні можливості виходу турецького флоту з Босфору до Чорного моря. Також ставилося завдання сприяти сухопутним військам фельдмаршалів І. І. Дібіча та І. Ф. Паскевича[11]. З квітня по червень 1829 року в складі ескадри під командуванням О. С. Грейга тричі виходив до протоки Босфор. У липні 1829 року перевозив хворих і поранених до Севастополя, а зворотним шляхом — війська в Сизополь. У серпні того ж року в складі ескадри крейсував у районі Сизополь — Босфор — Інада — Мідія — Босфор — Сизополь, а до 17 жовтня повернувся до Севастополя[5]. Під час кампанії цього року командир корабля капітан 1-го рангу Г. А. Папахристо був нагороджений золотою шаблею з написом «За хоробрість»[13][10]. Босфорська експедиціяПід час кампанії 1830 року приєднався до ескадри контрадмірала М. М. Кумані, у складі якої перевозив війська з портів Румелії та Болгарії до Феодосії, Одеси і Севастополя[9][10]. У кампанії 1831 і 1832 років перебував у Севастополі[10]. У 1833 році брав участь у Босфорській експедиції Чорноморського флоту. 6 березня на чолі загону під прапором контрадмірала М. М. Кумані прибув із Севастополя до Одеси, де прийняв на борт війська і до 24 березня доправив їх у Буюк-дере. 28 червня ескадра, у складі якої перебувала і «Імператриця Марія», прийняла на борт війська і доставила до Феодосії, а до 22 липня повернулася до Севастополя[5]. На згадку про перебування в Константинополі російських військ командир корабля, капітан 1-го рангу Г. А. Папахристо, отримав турецьку золоту медаль[10]. У 1834 році корабель зазнав тимберування[ком. 1][3] в Севастополі — замінено значну частину надводної частини корабля із заміною більшої частини бімсів або надробкою їх кінців, заміною майже всіх щогл і більшої частини інших частин рангоуту[12]. Після цього в складі ескадри віцеадмірала М. П. Лазарєва виходив у практичні плавання в Чорне море[5]. Протягом 1835—1840 років брав участь у практичних плаваннях ескадр кораблів Чорноморського флоту в Чорному морі[5]. У кампанію 1835 року командир корабля, капітан 2-го рангу П. Я. Сахновський, був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня за вислугу 25 років в офіцерських чинах[14]. Кампанію 1837 року провів у практичному плаванні Чорним морем, де у складі ескадри у квітні 1837 року перебував на Севастопольському рейді у складі загону суден, які перевозили з Одеси до Севастополя війська 13-ї піхотної дивізії[12]. Виведений зі складу флоту і переобладнаний на блокшив у 1843 році, попри те, що ще в липні 1839 року М. П. Лазарєв звертав увагу О. С. Меньшикова на поганий стан корабля, який «ледь плаває», і висловлював думки про переобладнання його на блокшив для нижніх чинів у Севастополі[12]. Командири
Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
