Імперська друкарня

Імпе́рська друка́рня або Рейхсдрукерей (нім. Reichsdruckerei) була німецькою імперською установою в Берліні під керівництвом статс-секретаря нім. Reichspostamt, досл. «Імперського поштового відомства». Вона була створена 1 квітня 1879 року шляхом злиття нім. Königlich Preußische Staatsdruckerei, досл. «Прусської королівської державної друкарні», заснованої в 1852 році, та нім. Decker's Royal Secret Oberhof Buchdruckerei, досл. «Королівської головної поштової контори». Офіційною датою заснування Імперської державної друкарні вважається 6 липня 1879 року. Місцем розташування було обрано приміщення колишньої Прусської державної друкарні на вулиці нім. Oranienstraße, досл. «Оранієнштрассе» в районі Кройцберг^[de], яке було розширено в 1879—1881 роках за проєктом архітектора Карла Буссе^[de], який також став першим директором друкарні^[1].

Імперська друкарня, як правило, обслуговувала безпосередні потреби Німецької імперії та її федеральних земель, але також працювала на замовлення місцевих органів влади, корпорацій і, в окремих випадках, на приватних осіб. Зокрема, 24 квітня 1918 року представники Міністерства фінансів УНР, директор Кредитної канцелярії Г. М. Супрун і директор департаменту Міністерства закордонних справ Іоганнес, підписали договір на виготовлення паперових грошей для Української Республіки^[2].

Основною діяльністю друкарні було виробництво нім. Reichskassenschein, досл. «казначейських білетів», банкнот, облігацій, поштових марок, вексельних бланків та інших державних документів. Також друкарня відповідала за друк постанов в урядовому віснику^[de] та офіційних документів, таких як розклад руху поїздів^[de] і патентні специфікації.

Для приватних видавництв друкарня виробляла бібліофільські твори та репродукції графіки і живопису старих майстрів, які отримали назву «нім. Reichsdrucke» (переважно як гравюри на міді). Через оманливу схожість цих гравюр з оригіналами, для запобігання плутанині кожна з них позначалася як факсиміле за допомогою блінтового тиснення внизу праворуч та в центрі звороту.

Імперську друкарню очолював директор, а за технічні операції відповідали два інспектори.

Після 1949 року функції Імперської друкарні були передані Державній друкарні Федеративної Республіки Німеччина, яка у 1951 році була перейменована на Bundesdruckerei^[de].

• 1879—1896: Карл Буссе
• 1896—1902: Ульріх Вендт
• (?) 00000000Крістіан Карл Якоб Ландбек
• 1926—1933: Франц Хельмбергер (режисер з 1919 р.)
• 1933–?: 000 Ганс Гензель

• Бібліографія. Імперська друкарня // Німецька національна бібліотека
• Bundesministerium für das Post- und Fernmeldewesen (Hrsg.): Handwörterbuch des Postwesens. 2., völlig überarbeitete Auflage, Frankfurt am Main 1953; S. 612–614.
• Archiv für Post und Telegraphie: Herausgegeben im Auftrag des Reichspostministeriums. Verlag Postzeitungsamt, Berlin W, Jahrgang:
  • 1873: S. 215 ff.
  • 1881: S. 193 ff.
  • 1896: S. 263 ff.
  • 1897: S. 461 ff.
  • 1906: S. 517 ff.
• Otto Felsing: Die Reichsdruckerei. In: Velhagen und Klasings Monatshefte, August 1891, Jg. 5, Band 2, Heft 12, S. 753—760.
• Die Reichsdruckerei in Berlin. Reichsdruckerei, Berlin 1885.
• Gustav Schubert: Die Reichsdruckerei in Berlin. In: Die Gartenlaube. Heft 26, 1881, S. 426–427 (Volltext [Wikisource]). 
• Ковалинський В. В. Київські мініатюри. — Книга п'ята. — Київ : Купола, 2006. — 464 с. — ISBN 966-8679-04-0.

• Reichsdruckerei, Berlin. In: Architekturmuseum TU Berlin. Abgerufen am 4. August 2020.