Інвалідний візок Інвал́ідний віз́ок[1] або колісне крісло[2] — технічний колісний засіб пересування, призначений для маломобільних людей з інвалідністю. За способом урухомлення розрізняють: візки, якими рухає двигун, і візки з ручним приводом (якими рухає людина, обертаючи колеса); також можливе переміщення візка іншою особою. Історія Найдавніша згадка про візок датується VI століттям. Це було зображення на сланцевому камені в Китаї. Відтак згадки про візок зустрічаються під час німецького Відродження, коли європейці починають виробляти крісла на коліщатах. У 1655 році Стефан Фарффлер, 22-річний годинникар з паралічем, побудував перше у світі самохідне крісло на триколісному шасі, використовуючи систему кривошипів і зубчастих коліс.[3] Однак пристрій більше нагадував ручний велосипед, ніж інвалідний візок, оскільки конструкція включала руків'я, встановлені на передньому колесі.[4] Більш-менш схожі на сучасні відповідники візки з'явилися 1760 року.[джерело?] Перший легкий (зі сталевих трубок) візок сконструювали у 1932 році[5] Гаррі Дженнінґс та його приятель з інвалідністю Герберт Еверест. Обидва побачили комерційний потенціал винаходу і згодом стали першими масовими виробниками інвалідних візків «Еверест і Дженнінґс». РізновидиЗ-поміж візків із ручним приводом виокремлюють такі види:
Доступність середовищаБільшість сучасних візків мають двоє великих задніх коліс і два невеликі коліщата спереду. Такий візок потребує для розвороту простору 1,5×1,5 м. При прямолінійному русі простір для комфортного руху візком — 0,9÷1,2 м. Нахил поверхні доріжки не повинен перевищувати 1:20, нахил пандуса — 1:12 (8 %). Найвужчими місцями, які можуть становити нездоланну перешкоду для особи у візку, є входи до будинків, двері ліфтів, сходи, бордюри, турнікети, тісні санвузли, конструкція транспортних засобів. Деякі незручності створюють також пороги, елементи малих архітектурних форм, відсутність поручч. Також певні обмеження накладають зони досяжності, — адже особа у візку не може досягти якийсь предмет на верхніх полицях, відчинити кватирку вікна чи зафіксовану половину дверей, скористатись електричною розеткою у вузькому місці чи вішаком. В Україні затверджені загальнообов'язкові будівельні норми і правила[6], які передбачають безперешкодний доступ людей з особливими потребами до елементів інфраструктури[7]. Щоправда, на практиці будівельники часто нехтують цими вимогами[8][9]. УкраїнаНа 2019 рік за даними ООН в Україні 1,7 млн людей з обмеженим можливостями[10]. ООН, та інші організації відзначають вкрай низьку доступність міського середовища для таких людей[10]. Так йде мова що у 2013 році 48% держустанов були недоступні[11]. Існують різного рівня документи щодо організації доступності середовища [12][13][14][15] та програми [16], проте, загальний рівень доступності все ще нижче середнього рівня. Відомі користувачі візків
Див. такожПримітки
Посилання
Відео
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
