Інвертований тоталітаризмІнвертований тоталітаризм (також перевернутий, зворотній або обернений тоталітаризм) — політичний режим, вид тоталітаризму, що виростає зі стійких демократій, і характеризується тотальним впливом великих корпорацій, фінансових груп та ЗМІ на усі аспекти суспільного і приватного життя держави з єдиною метою — досягнення економічної вигоди.
На відміну від «класичного», інвертований тоталітаризм виростає із стійких демократій разом із появою колективного ворога та посиленням могутності корпорацій, а своєю ціллю має досягнення економічної вигоди через злам політичної активності громадянського суспільства, солідаризацію крупних ЗМІ із створенням ілюзії свободи слова, використання демократичних інститутів для своїх цілей, експлуатацію неблагополучних груп населення, інтернаціоналізацію та підпорядкування влади економічній вигоді. Цей тип тоталітаризму не є явним, тому є ще більшою загрозою демократичному режимові, ніж «класичний»[1]. Історія термінаВперше термін введено професором Шелдоном Воліним у 2003 році для опису, на його думку, нової форми державного устрою США, що почала зароджуватись[2]. Він дійшов висновку, що США все більше перетворюються на керовану демократію і використав термін «перевернутий тоталітаризм», щоб привернути увагу до тоталітарних аспектів політичної системи США, одночасно підкреслюючи її відмінності від «класичного» тоталітаризму: такого, наприклад, як фашистські режими[2]. У книзі Кріса Хеджеса та Джо Сакко «Дні руйнування, дні повстання» (2012) перевернутий тоталітаризм зображено як систему, в якій корпорації зіпсували та підкосили демократію, а економіка перемагає політику[3][4][5][6]. Всі природні ресурси і живі істоти перетворюються в товар й експлуатуються великими корпораціями аж до межі краху, оскільки надмірне споживання і сенсаційність заколисують і маніпулюють громадянами, змушуючи їх відмовитися від своїх свобод і права участі в урядуванні[7][8]. Ш. Волін стверджував, що США стають дедалі тоталітарнішими в результаті багаторазових військових мобілізацій: для боротьби з країнами Осі в 1940-х, стримування СРСР під час Холодної війни та для боротьби з тероризмом після терактів 11 вересня[2]. Ш. Волін описував цей розвиток у напрямку перевернутого тоталітаризму з точки зору двох конфліктуючих політичних центрів влади, а саме конституційного уявного та владного уявного. Під уявним розуміються політичні тенденції та існуючі політичні умови. Конституційне уявне «прописує засоби, за допомогою яких влада легітимізується, стає підзвітною і обмеженою». Посилаючись на Томаса Гоббса, Ш. Волін розуміє владне уявне як прагнення до влади, що пояснюється страхом масової смертності. Владне уявне може «підірвати або перейти межі, передбачені конституційним уявним» через страх перед небезпечним ворогом: владне уявне, як правило, супроводжується виправдовуваннями («перемогти комунізм», «полювати на терористів»), яке спрямоване проти ворога, чия сила беззаперечна, але точне розташування невизначене[2]. Владне уявне послаблює демократію в США, а також просуває їх як єдину глобальну «наддержаву»: у той час як класичні версії тоталітаризму, представлені нацизмом і фашизмом, консолідували владу, придушуючи ліберальну політичну практику, наддержава демонструє потяг до тотальності. Не зважаючи на прагнення до цілісності, ця система рухається швидше ідеологією економічної вигоди, а не, наприклад ідеологією «панівної раси», матеріальним, а не «ідеальним»[9]. Відмінності від класичного тоталітаризмуПеревернутий тоталітаризм подібний до класичного (як в нацистській Німеччині): обидва режими є тоталітарними, оскільки мають тенденцію до домінування, використовують страх[2], превентивні війни[2] та панування еліти[2]. Проте перевернутий і класичний тоталітаризм різняться за кількома важливими напрямами:
Сприйняття концепціїКнига Шелдона Воліна «Демократія інкорпорована: керована демократія і привид перевернутого тоталітаризму», де вперше була описана концепція зворотнього тоталітаризму, отримала літературну премію Ланна за особливо видатну книгу в 2008 році[10]. В огляді книги у Truthdig політолог і письменник Чалмерс Джонсон написав, що книга являє собою «руйнівну критику» сучасного уряду Сполучених Штатів, яка включила опис змін за останні роки, і дії, які «повинні бути вжитим», щоб США «не зникнули в історії разом зі своїми класичними тоталітарними попередниками: фашистською Італією, нацистською Німеччиною і більшовицькою Росією»[7]. На думку Джонсона, книга Воліна є одним з кращих аналізів того, чому президентські вибори наврядчи будуть ефективними для пом'якшення згубних наслідків інвертованого тоталітаризму. Джонсон пише, що робота Воліна «повністю доступна» і що розуміння аргументів Воліна «не залежить від наявності будь-яких спеціальних знань»[7]. Джонсон вважає, що аналіз Воліна є скоріше поясненням проблем Сполучених Штатів, ніж описом того, як вирішити ці проблеми, «особливо тому, що Волін вважає, що політична система США корумпована»[7] і "на неї в першу чергу впливають фінансові внески від багатих і корпоративних донорів, але, тим не менш, аналіз Воліна досі залишається одним з кращих дискурсів про те, де США «звернули не туди»[7]. Кевін Зіз і Маргарет Флауерз висловили таку думку[8]:
Кріс Хеджес стверджував, що ліберальний клас нездатний реформувати себе і що класичний лібералізм був зведений до політичної шаради, керованої в рамках корпоративного капіталізму. Оскільки академічні інтелектуали і журналісти цінують доступ до влади, а не до істини, політичні філософи, такі як Волін, були виключені з таких публікацій, як The New York Times і New York Review of Books[11]. Див. також
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
