Інге III (король Норвегії)

Інґе III Бардссон
давньоскан. Ingi Bárðarson
Народився	1185
Помер	23 квітня 1217  Нідарос[d], Норвегія
Поховання	Нідароський собор
Країна	Норвегія
Діяльність	монарх
Посада	монархія Норвегіїd
Конфесія	християнство
Рід	Gille dynastyd
Батько	Bård Guttormssond
Мати	Cecilia Sigurdsdatterd
Брати, сестри	Ingeborg Bårdsdatter av Reind, Скуле Бардсон і Haakon the Crazyd
У шлюбі з	Gyrithd
Діти	Guttorm Ingessond[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Інге III Бардссон (давньоскан. Ingi Bárðarson, норв. Inge Bårdsson; нар. 1185 — пом. 1217) — король Норвегії з 1204 до 1217 року. Часто його також називають Інге II з огляду на невизнання біркебейнерами іншого Інге Магнуссона, який був представником баглерів.

Син Барда гуттормсона, норвезького лендрмана, та Цецилії, дочки Сверріра I, короля Норвегії. Після смерті королів Гокона III та гутторма I стало питання щодо спадкоємця трону. На нього претендували два зведені брати, сини Цецилії, дочки Сверріра I — ярл Гокон та Інге. При підтримці архієпископа Еріка Іварсона та значної частини селян новим королем у нідаросі було оголошено Інге.

Із самого початку він протистояв іншому короля Ерлінгу I, а згодом Філіппу I, лідерам баглерів, які оволоділи південною та західною частинами Норвегії. У володінні Інге III була північна частина з м. Нідарос. У ході війни 1204—1207 року східна Норвегія з містом берген багато разів переходила з рук у руки. Врешті-решт при посередництві Торі, архієпископа, та Ніколаса, єпископа Осло восени 1207 року було укладено у Квітсої мир між Інге III, його зведеним братом ярлом Гоконом та Пилипом I, очільником баглерів. Останні визнавали Інге III королем, навзаєм отримали частки країни. Втім цей договір практично не виконувався — Пилип I продовжував титулювати себе королев та використовувати королівську печатку, а ярл Гокон намагався скинути короля Інге III. У 1214 році останній придушив велике повстання проти своєї влади. У цьому ж році помер ярл Гокон, а король приєднав його володіння до своїх.

У 1217 році Інге III захворів та 23 квітня помер у Нідаросі, призначивши своїми спадкоємцями брата Скуле та небожа Гокона.

• Позашлюбний син гутторм (1206 — д/н)

• Byron J. Nordstrom Dictionary of Scandinavian History, Londres 1986 ISBN 0-313-22887-6 p. 290-291.