Індивідуальний перев'язувальний пакет

Пакет перев'язувальний індивідуальний (абревіатура ППІ) — засіб надання першої медичної допомоги при пораненнях і опіках.

Огляд

У бойовій обстановці ППІ є на спорядженні кожного військовослужбовця. У воєнний і мирний час запас ППІ потрібно мати в санітарних сумках, на постах та пунктах медичної допомоги. Вміст ППІ стерильно, складається з бинта (10 см × 5 м) і двох ватно-марлевих компресів-подушечок розміром одна 18 см × 16 см, яка пришита до бинта біля його вільного кінця, іншу можна пересувати вздовж бинта, має розміри 16 см × 16 см. Бинт компактно складений і загорнутий в пергаментний папір, в складку якої зовні вкладена безпечна шпилька. Згорток укладений у зовнішню оболонку з прогумованої тканини (яка може бути використана як оклюзійна наліпка), герметичну і непромокальну, стійко зберігає стерильність вмісту. На оболонці надрукована коротка інструкція і дата виготовлення ППІ.

Абревіатуру ППІ часто плутають з ІПП (Індивідуальний протихімічний пакет).^[1] Але за час війни така назва стала іменем називним, оскільки протихімічні пакети за час російсько-української війни з 2014 не використовувались. Але напис на пакуванні дає однозначну інтерпретацію.^[2]

В Україні існують ППІ власного виробництва. Найпростіший з них запакований в паперове пакування, з ниткою для швидкого відкриття. В середині становить собою марлевий бинт розміру, до якого пришита ватна подушка. Також існують варіанти з двома подушками, обидві з яких нерухомо вшиті. Також існують сучасні українські розробки, які доступні на ринку, як, наприклад ІППК (Індивідуальний перев'язувальний пакет кровоспинний)^[3], що має аплікатор тиску як у «Ізраїльському» бандажі^[4]^[5].

Спосіб застосування

Розірвати прогумовану оболонку пакета по надрізу крайки, витягнути паперовий згорток, вийняти шпильку та розгорнути папір. Потім однією рукою взяти кінець бинта, іншою — його скатку і розвести руки так, щоб подушечки розвернулися і розправилися. Торкатися руками подушечок можна лише з боку, позначеного кольоровою ниткою. Зворотна сторона повинна залишатися стерильною. При накладанні пов'язки, подушечки стерильною стороною накладають на рану або опік у два шари (одна на іншу) або поруч (в один шар), якщо рана (площа опіку) велика. При наскрізному пораненні один отвір закривають нерухомою подушечкою, інший — рухомою, що переміщується по бинту. Подушечки прибинтовують і кінець бинта закріплюють шпилькою.

У разі потреби пакування з прогумованої тканини може бути використане для герметизації ранових каналів (наприклад, при проникному пораненні грудної порожнини). В цьому випадку воно накладається на рану стерильною (внутрішньою) стороною.

Перев'язувальні пакети із пошкодженою зовнішньою оболонкою для накладання асептичної пов'язки непридатні.

Див. також

Примітки

↑ Індивідуальний протихімічний пакет. Україномовна енциклопедія. Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 10 травня 2020.
↑ Що в аптечці українського солдата?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 10 травня 2020.
↑ Індивідуальний перев'язувальний пакет кровоспинний. lextrade.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 10 травня 2020.
↑ Савчук, Вікторія. Пов’язка для екстреної допомоги при травмі або Ізраїльський бандаж. ЗАХИСТ ПАТРІОТІВ ° PATRIOT DEFENCE (укр.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 10 травня 2020.
↑ Ізраїльський бандаж "6, самопоміч 2015, 4:53 хв

Література

Дії людини у надзвичайних ситуаціях та надання першої (долікарської) допомоги: практ. посіб. / В. В. Ляхов, С. М. Мирошниченко, А. П. Наконечний ; Нац. ун-т «Львів. політехніка», Штаб цивіл. оборони. — Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2014. — 104 с. : іл.
Перша медична допомога: підруч. / І. М. Григус, М. Я. Романишин. — Львів: «Новий Світ — 2000», 2015. — 176 с. — (Вища освіта в Україні). — ISBN 978‐966‐418‐223‐9 Електронне джерело [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Антонов А. Г., Колесніков А. М., Коміссарова Н. О. Основи домедичної допомоги: підручник для ВНЗ.: Вид.друге, переробл. доповн. — K.: КНТ, 2014. — 338 с. ISBN 978-966-373-743-0 Електронне джерело: Зміст [Архівовано 7 лютого 2019 у Wayback Machine.]