Інесе Вайдере (нар. 3 вересня 1952 р.) — латвійський політик і член Європейського парламенту .
Політична кар'єра
Роль у національній політиці
Вайдере була державним міністром з питань навколишнього середовища в Кабінеті міністрів Кріштопанса з 1998—1999 рр., заступником міського голови Риги з 2001—2002 рр.[ 4] і членом Сейму Латвії з 2002—2004 р.[ 5]
Депутат Європарламенту, 2004 — нині
Інесе Вайдере була обрана в Європейський Парламент у 2004 році зі списку За Батьківщину і свободу / РННЛ і була в групі Союзу за Європу Націй . У 2009 році вона була обрана зі списку Громадянського Союзу та була з групою Європейської народної партії .
Між 2004 та 2014 роками Вайдере була членом Комітету у закордонних справах Європейського Парламенту та Підкомітету Європейського Парламенту з прав людини. У 2013 році вона підготувала звіт парламенту про вплив фінансової та економічної кризи на права людини, яка закликає ЄС допомогти країнам, що розвиваються, створити схеми соціального захисту.[ 6]
У 2014 році Вайдере зайняла 6-е місце у списку Єдності .[ 7] Єдність виграла 4 місця в Європейському Парламенті Латвії, і вона не була обрана. Однак перший кандидат, обраний до списку, Валдіс Домбровскіс , став Європейським комісаром з економічних і монетарних справ і євро 1 листопада 2014 року і перестав бути депутатом Європарламенту. Вайдере, як наступна у списку Єдності, замінила його у парламенті.[ 8]
Вайдере в даний час є членом Комітету з питань бюджетів Європейського Парламенту . Окрім завдань комітету, вона є членом Міжгрупи Європейського Парламенту з питань доброчесності (прозорість, боротьба з корупцією та організованою злочинністю)[ 9] та Міжгрупи Європейського Парламенту щодо цифрового порядку денного .[ 10]
Політична позиція
Вайдере є підписантом Празької декларації про європейське сумління та комунізм .[ 11]
У 2015 році ЗМІ повідомили, що Вайдере включено до російського чорного списку видатних людей з Європейського Союзу , яким не дозволено в'їжджати в країну.[ 12] [ 13]
Нагороди
Примітки
↑ а б в г Members of the European Parliament , Членове на Европейския парламент , Diputados al Parlamento Europeo , Poslanci Evropského parlamentu , Medlemmer af Europa-Parlamentet , Mitglieder des Europäischen Parlaments , Euroopa Parlamendi liikmed , Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου , Députés au Parlement européen , Feisirí Pharlaimint na hEorpa , Zastupnici u Europskom parlamentu , Deputati al Parlamento europeo , Eiropas Parlamenta deputāti , Europos Parlamento nariai , Az Európai Parlament képviselői , Il-Membri tal-Parlament Ewropew , Leden van het Europees Parlement , Posłowie do Parlamentu Europejskiego , Deputados ao Parlamento Europeu , Deputații în Parlamentul European , Poslanci Európskeho parlamentu , Poslanci Evropskega parlamenta , Euroopan parlamentin jäsenet , Europaparlamentets ledamöter
↑ https://www.europarl.europa.eu
↑ Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
↑ Inese Vaidere . Unity . Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 17 листопада 2014 . [Архівовано 2019-05-26 у Wayback Machine .]
↑ Inese Vaidere . Saeima . Процитовано 17 листопада 2014 .[недоступне посилання ]
↑ Olivier De Schutter and Magdalena Sepúlveda (January 16, 2013), The EU's most promising export [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine .] European Voice .
↑ European Elections 2014 . Central Election commission of Latvia. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2014 .
↑ History of parliamentary service . European Parliament . Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 17 листопада 2014 .
↑ Members of the European Parliament on Integrity (Transparency, Anti-Corruption and Organized Crime) [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine .] European Parliament .
↑ Members [Архівовано 8 січня 2016 у Wayback Machine .] European Parliament Intergroup on the Digital Agenda.
↑ Prague Declaration: Selected signatories . Institute for Information on the Crimes of Communism . Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 10 травня 2011 .
↑ Laurence Norman (May 30, 2015), Russia Produces Blacklist of EU People Banned From Entering Country [Архівовано 27 березня 2017 у Wayback Machine .] Wall Street Journal .
↑ European Union anger at Russian travel blacklist [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine .] BBC News , May 31, 2015.
↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1057/2008 . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021 .