Інотроп

Інотроп, інотропний агент, інотропний засіб — це лікарський засіб або будь-яка речовина, яка змінює силу або енергію м'язових скорочень. Негативні інотропні засоби послаблюють силу м'язових скорочень. Позитивні інотропні засоби підвищують силу м'язового скорочення.

Як позитивні, так і негативні інотропи використовуються для лікування різних серцево-судинних захворювань. Вибір засобу значною мірою залежить від специфічних фармакологічних ефектів окремих агентів. Одним з найважливіших факторів, що впливають на інотропний стан, є рівень кальцію в цитоплазмі м'язової клітини. Позитивні інотропи зазвичай підвищують цей рівень, а негативні - знижують. Однак не всі інотропи впливають на вивільнення кальцію, а серед тих, які мають такий вплив, механізм маніпулювання рівнем кальцію може відрізнятися.

Незважаючи на те, що вазопресори часто рекомендують вводити через центральний венозний катетер через ризик пошкодження у разі потрапляння ліків у місцеві тканини, вони, швидше за все, безпечні, якщо їх вводити протягом менше двох годин через нормально встановлений периферичний внутрішньовенний катетер. ^[1]

Позитивні інотропні засоби можуть підвищувати скоротливу здатність міокарда збільшуючи концентрацію внутрішньоклітинного кальцію або збільшуючи чутливість рецепторних білків до нього. Концентрацію внутрішньоклітинного кальцію можна підвищити за рахунок збільшення його надходження в клітину або стимулювання його вивільнення з саркоплазматичного ретикулуму. ^[2]

В клітину кальцій може проходити через один із двох каналів: кальцієвий канал L-типу (тривалий) і кальцієвий канал Т-типу (перехідний). Ці канали по-різному реагують на зміни напруги на мембрані: канали L-типу реагують на вищі мембранні потенціали, відкриваються повільніше та залишаються відкритими довше, ніж канали Т-типу.

Через ці властивості канали L-типу важливі для підтримки потенціалу дії, тоді як канали T-типу важливі для його ініціації.

Завдяки збільшенню вмісту внутрішньоклітинного кальцію через дію каналів L-типу потенціал дії може підтримуватися довше, а отже, збільшується і скорочувальна здатність.

Позитивні інотропи використовуються для підтримки серцевої функції при таких станах, як декомпенсована застійна серцева недостатність, кардіогенний шок, септичний шок, інфаркт міокарда, кардіоміопатія тощо ^[3]

Приклади позитивних інотропних агентів включають:^{[джерело?]}

• Дигоксин
• Берберин
• Кальцій
• Сенсибілізатори кальцію
  • Левосимендан ^[4]
• Катехоламіни
  • Дофамін
  • Добутамін
  • Допексамін
  • Адреналін (епінефрин)
  • Ізопротеренол (ізопреналін)
  • Норадреналін (норадреналін)
• Ангіотензин II
• Ейкозаноїди
  • Простагландини ^[5]
• Інгібітори фосфодіестерази
  • Еноксімон
  • Мілрінон
  • Амринон
  • Теофілін
• Глюкагон
• Інсулін

Негативні інотропні засоби знижують скорочувальну здатність міокарда та використовуються для зменшення навантаження на серце при таких станах, як стенокардія. Хоча негативний інотропізм може спровокувати або загострити серцеву недостатність у короткостроковій перспективі, вважають, що певні бета-блокатори (наприклад, карведилол, бісопролол і метопролол ) знижують довгострокову захворюваність і смертність від застійної серцевої недостатності. ^[6]

Приклади негативних інотропних агентів включають:

• Бета-блокатори ^[7]
• Недигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів
  • Дилтіазем
  • Верапаміл

Антиаритмічні засоби класу IA, такі як

• Хінідин
• Прокаїнамід
• дизопірамід

Антиаритмічні засоби класу IC, такі як

• Флекаїнід
• Ізовоакангін
• Воакристин

• Батмотропні засоби
• Дромотропні засоби
• Вазоконстриктори

1. ↑ Loubani OM, Green RS (June 2015). A systematic review of extravasation and local tissue injury from administration of vasopressors through peripheral intravenous catheters and central venous catheters. Journal of Critical Care. 30 (3): 653.e9—653.17. doi:10.1016/j.jcrc.2015.01.014. PMID 25669592.
2. ↑ Berry W, McKenzie C (January 2010). Use of inotropes in critical care. Clinical Pharmacist. 2: 395. Процитовано 28 листопада 2016.
3. ↑ Oba Y, Lone NA (October 2014). Mortality benefit of vasopressor and inotropic agents in septic shock: a Bayesian network meta-analysis of randomized controlled trials. Journal of Critical Care. 29 (5): 706—710. doi:10.1016/j.jcrc.2014.04.011. PMID 24857641.
4. ↑ Hu Y, Wei Z, Zhang C, Lu C, Zeng Z (December 2021). The effect of levosimendan on right ventricular function in patients with heart dysfunction: a systematic review and meta-analysis. Scientific Reports. 11 (1): 24097. Bibcode:2021NatSR..1124097H. doi:10.1038/s41598-021-03317-5. PMC 8677770. PMID 34916560.
5. ↑ Schrör K, Hohlfeld T (1992). Inotropic actions of eicosanoids. Basic Research in Cardiology. 87 (1): 2—11. doi:10.1007/BF00795384. PMID 1314558.
6. ↑ Xu T, Huang Y, Zhou H, Bai Y, Huang X, Hu Y та ін. (June 2019). β-blockers and risk of all-cause mortality in patients with chronic heart failure and atrial fibrillation-a meta-analysis. BMC Cardiovascular Disorders. 19 (1): 135. doi:10.1186/s12872-019-1079-2. PMC 6547467. PMID 31159740.
7. ↑ Chatterjee S, Biondi-Zoccai G, Abbate A, D'Ascenzo F, Castagno D, Van Tassell B та ін. (January 2013). Benefits of β blockers in patients with heart failure and reduced ejection fraction: network meta-analysis. BMJ. 346 (jan16 1): f55. doi:10.1136/bmj.f55. PMC 3546627. PMID 23325883.