Інститут геофізики імені С. І. Субботіна НАН України

Інститут геофізики ім. С. І. Субботіна НАН України
	Основні дані
Засновано	23 грудня 1960
Приналежність	НАН України
	Контакт
Ключові особи	директор Олександр Кендзера, член-кореспондент НАН України, д.ф.-м.н., проф.
Країна	Україна
Адреса	Київ-164, проспект Академіка Палладіна, 32
Тип	науково-дослідний інститут
Вебсторінка	igph.kiev.ua
	Мапа
	Інститут геофізики імені С. І. Субботіна НАН України у Вікісховищі

50°28′9.72″ пн. ш. 30°21′25.66″ сх. д. / 50.4693667° пн. ш. 30.3571278° сх. д. / 50.4693667; 30.3571278

Інститут геофізики ім. С. І. Субботіна НАН України (англ. Institute of Geophysics National Academy of sciences of Ukraine) — створений 23 грудня 1960 року в м. Києві внаслідок об'єднання геофізичної лабораторії і магнітної станції Інституту геологічних наук АН УРСР, геофізичних відділів і станцій Інституту геології корисних копалин АН УРСР і Сейсмічного сектора АН УРСР. Мета створення інституту-об'єднання досліджень, передусім фундаментальної, експериментальної і прикладної геофізики.

Фундатором і першим директором Інституту (з 1960 по 1976 pp.) був видатний український геофізик С. І. Субботін.

Напрямки діяльності

З 1962 року Інститут почав щорічно видавати «Геофізичний збірник», реформований з середини 1979 року в «Геофізичний журнал», що виходить з періодичністю 6 номерів на рік. З 1981 до 2000 року включно «Геофізичний журнал» перевидавався англійською мовою фірмою «Gordon and Breach Science Publishers Ltd» (з 2001 року входить до Taylor & Francis).

З 1992 р. починається новий етап у розвитку міжнародних наукових зв'язків. Інститут бере участь у ряді програм і проектів: EUROPROBE, GEORIFT, EUROBRIDGE, PANCAPDI, DOBRE, INTAS, NARS-DEEP, IRIS, SCAR (Антарктичні дослідження) і інш. У 1995 р. станція «Київ» (результат співпраці Україна-США) була введена в систему Глобальної сейсмологічної мережі (ГСМ). Україна стала членом консорціуму IRIS^[en] (Incorporated Research Institutions for Seismology) і отримала доступ до матеріалів світового банку сейсмічних даних. Геологічна служба США та ІГФ співпрацюють у галузі вивчення фізики Землі, установленні і забезпеченні роботи сейсмологічного обладнання, обміні сейсмологічними даними і пов'язаними з ними науковими результатами. З 1995 р. Інститут бере участь у наукових дослідженнях, що проводяться Україною в Антарктиці (після передачі Великою Британією наукової станції «Фарадей» Україні).

У 2003 році Президія НАН України затвердила такі наукові напрями інституту:

вивчення тектоніки, структури, геодинаміки і еволюцій континентальної і океанічної літосфери;
побудова трьохмірних комплексних геофізичних і петрофізичних моделей геологічних структур з метою прогнозу корисних копалин;
розробка технологічних автоматизованих систем обробки і інтерпретації геофізичної інформації;
геофізичні дослідження навколишнього середовища з метою прогнозу сейсмічної небезпеки і інших загрозливих природних явищ.

Структура

У структурі Інституту в 1990-х pp. було чотири наукових відділи і дві лабораторії:

відділ гравіметрії,
відділ сейсмометрії,
відділ електрометрії,
відділ інтерпретації й узагальнення геофізичних даних,
лабораторія фізичних властивостей речовини земної кори,
лабораторія магніторозвідки з магнітною станцією (Димер).

У 1966 p. Інститут фізики Землі АН СРСР передав Інституту геофізики АН УРСР кримські сейсмічні станції: «Алушта», «Сімферополь», «Феодосія» і «Ялта». У м. Сімферополі був створений і включений у структуру Інституту відділ сейсмології Кримської зони (нині відділ сейсмології) з чотирма сейсмічними станціями.

У 1975 р. організовано новий великий підрозділ — сектор геодинаміки вибуху. У 1997 р. створюється Міжвідомчий науково-дослідний госпрозрахунковий центр геодинамічних досліджень, головним завданням якого є виконання досліджень, що вимагають координації з підрозділами НАН України, Міністерства енергетики України і Головного управління геодезії, картографії і кадастру при Кабінеті Міністрів України, з питань організації і проведення сейсмологічних, гідрогеологічних, геодезичних та інженерно-геологічних робіт на геодинамічних полігонах атомних електростанцій, на гідротехнічних спорудах, у районах розміщення особливо важливих і екологічно небезпечних об'єктів.

На початку XXI ст. в структурі Інституту:

відділення геодинаміки вибуху;
Полтавська гравіметрична обсерваторія;
Карпатське відділення Інституту геофізики НАН України.

У інституті тринадцять наукових відділів:

глибинних процесів Землі і гравіметрії,
тектоносфери,
геотермії і сучасної геодинаміки,
тектонофізики,
сейсмометрії,
регіональних проблем геофізики,
геомагнетизму,
фізичних властивостей речовини Землі,
математичної геофізики,
математичного моделювання геофізичних полів,
сейсмічної небезпеки,
сейсмології,
сейсмічності Карпатського регіону.

З 1961 року при інституті працює аспірантура, а з 1990 року — докторантура за спеціальністю 04.00.22. Геофізика. Станом на 2004 p., у ІГФ працює 479 співробітників, в їх числі: 1 академік і 1 член-кореспондент НАН України, 23 доктори і 55 кандидатів наук.

Персоналії

Гінтов Олег Борисович — завідувач відділу палеогеодинаміки.
Стародуб Юрій Петрович — професор цього інституту з 2008 року.
Даниленко Вячеслав Андрійович — заступник директора з наукової роботи та керівник Відділення геодинаміки вибуху.