Інститут загальної та невідкладної хірургії імені Володимира Зайцева
Інститут загальної та невідкладної хірургії імені Володимира Терентійовича Зайцева — науково-дослідний інститут, заснований у 1930 році в Харкові.[1][2][3] Інститут ставить перед собою завдання з вирішення проблем невідкладної хірургії та переливання крові, лікування ран, пересадки органів і тканин, лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.[3] ІсторіяІнститут було створено під назвою Український інститут переливання крові та гематології у 1930 році з ініціативи В. Н. Шамова, який і був його директором до 1934 року.[1][2][3] У 1932 році інститут було перейменовано на Український інститут переливання крові та невідкладної хірургії.[1][2][3]. В 1936 директором став А. Л. Слобідський[1][2][3]. З 1938 року до 1939 року в інституті розробляли схему переливання крові на бойовому полі[2] Під час Другої світової війни евакуйовано у Сталінград (тепер Волгоград), а згодом — у Саратов.[2][3]. З 1941 року до 1943 року інститут працював як головна станція з переливання крові із забезпечення кров'ю медустанов фронтів.[1][2] З 23 червня 1941 року до 18 травня 1945 року було приготовлено 68 тонн крові та прооперовано 250 тисяч пацієнтів.[2][3] 10 вересня 1943 повернувся до Харкова, де з жовтня 1943 відновив свою діяльність.[2] У 1965 році отримав назву Харківський НДІ загальної та невідкладної хірургії. Директором став А. А. Шалімов.[1][2][3] З 1974 року до 1999 року директором працював В. Т. Зайцев.[3] Він створив школу для хірургів-невідкладників та школу хірургічної гастроентерології.[1][2][3] З 1999 року директором працює Валерій Бойко.[2][3]. З 2000 належить Академії медичних наук України.[1][2] ВідділенняІнститут складається з таких підрозділів.[2][3]
Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia