Інтеграційне тестування
Інтеграційне тестування (англ. integration testing) — це фаза тестування програмного забезпечення, під час якої окремі модулі програми комбінуються та тестуються разом, у взаємодії. Інтеграційне тестування виконується після модульного тестування та перед верифікацією та валідацією ПЗ. Якщо розглядати цей процес як систему, то на вхід їй подаються модулі, які вже пройшли модульне тестування; потім модулі групуються в більші частини, виконуються тести передбачені планом, а на виході системи — інтегрована система, що готова до системного тестування. МетаМетою інтеграційного тестування є верифікувати вимоги з функціональності, продуктивності, надійності до основних компонентів програми. Ці компоненти, тобто групи модулів, тестуються методом чорної скриньки (англ. «black-box testing»), успішні та неуспішні тест-кейси симулюються відповідними вхідними параметрами. В процесі інтеграційного тестування тестуються симульоване використання спільних (англ. «shared») даних та комунікація між процесами. Тест-кейси перевіряють чи коректно взаємодіють всі компоненти, наприклад: через виклик процедури або активізацію процесу. Дуже важливо те, що до інтеграційного тестування приступають тільки після модульного. Це дозволяє реалізувати стратегію «будівельних блоків», коли до верифікованої системи інтегруються верифіковані модулі. Серед різновидів інтеграційного тестування є: «big bang» тестування, тестування зверху-донизу та знизу-вгору. Big BangВ цьому підході всі або більша частина розроблених модулів збираються разом, формуючи завершену програмну систему або її значну частину та використовуються для інтеграційного тестування. Цей метод дуже ефективний для збереження часу тестування програмної системи. Тим не менше, якщо тест-кейси та їх результати не занотовані належним чином, весь процес стане дуже складним та втратить сенс. Зверху-донизу та знизу-вгоруТестування знизу-вгору — це такий підхід до тестування, коли першими тестуються компоненти нижнього рівня, щоб полегшити тестування високорівневих компонентів. Після інтеграційного тестування групи компонентів певного рівня з них формується наступний рівень, який теж повинен бути протестований. Цей підхід ефективний тільки коли всі модулі одного рівня вже розроблені. Також цей підхід допомагає визначити які рівні системи вже розроблені та виразити процес тестування в відсотках. Тестування зверху-донизу — це такий підхід до тестування, коли тестуються компоненти вищого рівня та гілки кожного з модулів тестуються крок за кроком, поки модуль не буде протестований повністю. Сендвіч-тестування — підхід, комбінований з двох попередніх. Перший підхід дозволяє легко знаходити програмні дефекти, коли другий знаходить архітектурні. Системи безперервної інтеграціїДля автоматизації інтеграційного тестування використовують системи безперервної інтеграцію (Continuous Integration System, CIS). Принцип дії таких системи складається з наступного:
Таким чином, автоматичні інтеграційні тести виконуються відразу після внесення змін, що дозволяє виявити та усунути помилки за короткий проміжок часу. CISДеякі відомі CIS:
Рівні інтеграційного тестуванняРівні інтеграційного тестування:
Визначення по ISTQBІнтеграційне тестування: Перевіряє інтерфейси між компонентами, взаємодію з різними частинами системи, такими як операційна система, файлова система та апаратне забезпечення, інтерфейси між системами. Інтеграційне тестування може складатися з одного чи більше рівнів та може виконуватися на тестових об'єктах різного розміру таким чином:
Поради[1]
МетодБудь-який метод з тестування чорного ящика, тестування методом білого ящика. Також може бути використаний метод сірого ящика Як правило, метод залежить від вашого визначення «одиниці». Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
