Інтернет-ідентичність

Інтернет-ідентичність (IID), також ідентичність в Інтернеті або інтернет-персона, є соціальною ідентичністю, яку користувач Інтернету встановлює в онлайн-спільнотах і на вебсайтах. Це також може бути активно побудована презентація себе. Хоча деякі люди вирішують використовувати свої справжні імена в Інтернеті, деякі користувачі Інтернету вважають за краще залишатися анонімними, ідентифікуючи себе за допомогою псевдонімів, які розкривають різну кількість особистої інформації. Ідентичність в Інтернеті може навіть визначатися відношенням користувача до певної соціальної групи, частиною якої він є в Інтернеті. Деякі можуть бути оманливими щодо своєї особистості.

У деяких онлайн-контекстах, зокрема на Інтернет-форумах, онлайн-чатах і багатокористувацьких онлайн-рольових іграх (MMORPG), користувачі можуть представляти себе візуально, вибираючи аватар, графічне зображення розміром із піктограму. Аватар — це один зі способів, яким користувачі ідентифікують свою особистість в Інтернеті. Завдяки взаємодії з іншими користувачами встановлений ідентифікатор в Інтернеті набуває репутації, що дає змогу іншим користувачам вирішувати, чи заслуговує ця особа довіри.^[1] Інтернет-ідентифікації пов'язуються з користувачами за допомогою аутентифікації, яка зазвичай вимагає реєстрації та входу в систему. Деякі вебсайти також використовують IP-адресу користувача або файли cookie для відстеження для ідентифікації користувачів.^[2]

Я-концепція та те, як на неї впливають новітні технології, є предметом дослідження в таких галузях, як освіта, психологія та соціологія.

Соціальна ідентичність в Інтернеті

Вираження ідентичності та виявлення ідентичності

Соціальна мережа, тобто використання Інтернету для підтримки соціального процесу, являє собою простір, у якому люди мають можливість висловити та показати свою ідентичність^[3] у соціальному контексті. Наприклад, люди чітко визначають свою особу, створюючи профілі користувачів у соціальних мережах, таких як Facebook або LinkedIn, а також у службах онлайн-знайомств.^[4] Висловлюючи думки в блогах та інших соціальних мережах, вони визначають більш мовчазну ідентичність.

Розкриття персони особи може викликати певні проблеми^[1], пов'язані з конфіденційністю. Багато людей використовують стратегії, які допомагають їм контролювати розкриття особистої інформації в Інтернеті.^[5] Деякі стратегії вимагають від користувачів значних зусиль.

Поява концепції онлайн-ідентичності викликала багато запитань серед науковців. Сервіси соціальних мереж та онлайн- аватарки ускладнили концепцію ідентичності. Академічна наука відповіла на ці нові тенденції, створивши такі області наукових досліджень, як Technoself дослідження, які зосереджуються на всіх аспектах людської ідентичності в технологічних суспільствах.

Діяльність в Інтернеті також може вплинути на нашу особисту ідентичність в автономному режимі.^[6]

Примітки

↑ ^а ^б Nabeth, Thierry (26 травня 2006). Understanding the Identity Concept in the Context of Digital Social Environments. D2.2: Set of use cases and scenarios. Т. 2. FIDIS. с. 74—91. {{cite book}}: Проігноровано |journal= (довідка)
↑ The Many Ways Websites Track You Online. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 13 лютого 2022.
↑ Marcus, Bernd; Machilek, Franz; Schütz, Astrid (2006). Personality in cyberspace: Personal web sites as media for personality expressions and impressions. Journal of Personality and Social Psychology. 90 (6): 1014—1031. doi:10.1037/0022-3514.90.6.1014. PMID 16784349.
↑ Siibak, Andra (September 2007). Casanovas of the Virtual World. How Boys Present Themselves on Dating Websites. Young People at the Crossroads: 5th International Conference on Youth Research. Petrozavodsk, Republic of Karelia, Russian Federation. с. 83—91. ISBN 978-952-219-020-8.
↑ Tufekci, Zeynep (February 2008). Can You See Me Now? Audience and Disclosure Regulation in Online Social Network Sites. Bulletin of Science, Technology & Society. 28 (1): 20—36. CiteSeerX 10.1.1.468.6581. doi:10.1177/0270467607311484.
↑ Rodogno, R (2012). Personal Identity Online. Philosophy & Technology. doi:10.1007/s13347-011-0020-0.