Інтерполяція Ерміта — поліноміальна інтерполяція запропонована Шарлем Ермітом, узагальнює інтерполяцію Лагранжа.
Інтерполяція Ерміта, як і інтерполяція Ньютона використовує розділені різниці.
Інтерполяція Ерміта будує многочлен мінімально-можливого степеня, що співпадає із заданою функцією в (n+1) точках, а також співпадіння m перших похідних в цих точках[1].
Тобто, вхідними даними є (n+1)(m+1) значень:
.
Отриманий многочлен буде мати степінь не більше (n+1)(m+1). Також можна задавати меншу (різну) кількість відомих похідних в кожній точці.
Метод
В послідовності
, продублюємо кожне значення (m+1) разів і назвемо її

і будемо рахувати розділені різниці для них. Хоча деякі з них будуть невизначенностями
.
Ці невизначеності замінимо на
.
Різниці вищих порядків (j > 2) зі співпадаючими точками замінимо на похідні вищих порядків за правилом:

Приклад
Наблизимо функцію
. Обчислимо значення та 2 перші похідні для
, отримаємо:
x |
f(x) |
f′(x) |
f″(x)
|
−1 |
2 |
−8 |
56
|
0 |
1 |
0 |
0
|
1 |
2 |
8 |
56
|
Потроїмо точки
. Обчислимо таблицю розділених різниць:
і побудуємо многочлен

взявши коефіцієнти з діагоналі (зверху), домноживши їх на
, як і в многочленах Ньютона.
Див. також
Примітки