Іохелес Олександр Львович

Іохелес Олександр Львович
Іохелес Олександр Львович
Основна інформація
Дата народження	11 березня 1912
Місце народження	Москва, Російська імперія
Дата смерті	1978
Місце смерті	Москва, СРСР
Поховання	Даниловський цвинтар
Громадянство	СРСР
Професії	піаніст
Інструменти	фортепіано

Олександр Львович Іохелес (1912, Москва — 1978, там само) — радянський піаніст і музичний педагог. Брат архітектора Євгенія Іохелеса.

Закінчив Музичний технікум імені Гнесіних, потім Московську консерваторію (1932) у Костянтина Ігумнова. Завоював другу премію на Першому Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців (1933).

Був відомий як прихильник розширення репертуару за рахунок рідкісних і складних творів; вперше в Росії виконав Фантазію Клода Дебюссі, Концертіно Артура Онеґґера, «негритянську рапсодію» Франсіса Пуленка. Нерідко виступав з власними транскрипціями — зокрема, в 1947 р. виконав Сонату № 29 «Хаммерклавір» (op. 106) Людвіга ван Бетховена в перекладенні для фортепіано з оркестром. У 1940-50-і рр.. грав у складі фортепіанного тріо з Марком Затуловський та Герцем Цомиком.

У 1946-1952 рр.. професор Тбіліської консерваторії, з 1952 р. професор (пізніше завідувач кафедрою фортепіано) Державного Музично-педагогічного інституту імені Гнесіних. Серед учнів Іохелеса, зокрема, Олег Майзенберг, Віра Носіна та Шимон Рухман, які про нього казали:

Іохелес був музикант Божою милістю. <...> У нього був абсолютно божевільний слух, геніальна пам'ять, він міг несподівано підійти до рояля і зіграти всю Третю симфонію Скрябіна від початку до кінця (напам'ять)^[1].