Іриней (Семко)

	Іриней (Семко)
	Митрополит Ніжинський і Прилуцький Іриней
	1-й Митрополит Ніжинський і Прилуцький
	1-й Митрополит Ніжинський і Прилуцький
10 червня 2007 — 23 вересня 2017
Конфесія:	УПЦ (МП)
Альма-матер:	Московська духовна академія
Науковий ступінь:	кандидат богослов'я
Діяльність:	диякон, православний священник
Ім'я при народженні:	Валентин Анатолійович Семко
Народження:	11 червня 1963; с. Ропотуха, Уманський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Смерть:	23 вересня 2017 (54 роки); Ніжин, Чернігівська область, Україна
Чернецтво:	1985
Єп. хіротонія:	1986; 10 червня 2007
Престол:	Ніжинський і Прилуцький
Посада:	З вересня 1996 року ніс послух благочинного Києво-Печерської Лаври
Нагороди:
	Медаль преподобного Сергія Радонезькогоd
	Іриней у Вікісховищі

Ірине́й (Семко́) (нар. 11 червня 1963 — пом. 23 вересня 2017 Ніжин) — 1-й митрополит Ніжинський і Прилуцький, архієрей Української православної церкви Московського патріархату. З 2007 по 2017 рік очолював Ніжинську єпархію УПЦ МП. Член Комісії по канонізації святих при Священному синоді УПЦ МП. Доцент Київської духовної академії і семінарії.

Біографія

Юність

Валентин Анатолійович Семко народився 11 червня 1963 року в селі Ропотуха Уманського району Черкаської області. У 1963 році родина переїхала до села Ладижинка того ж району.

Протягом 1970—1980 років навчався в Ладижинській середній школі.

У 1980—1981 роках працював в організації «Київторгбуд».

Восени 1981 року вступив на підготовче відділення Київського інженерно-будівельного інституту, і в 1982 році був зарахований на перший курс. 1983 року залишив інститут за власним бажанням і вступив до Московської Духовної Семінарії.

Початок служіння

Восени 1984 року зарахований до братії Свято-Троїцької Сергієвої лаври.

26 лютого 1985 року в Троїцькому соборі Лаври пострижений у чернецтво з ім'ям Іриней на честь священомученика Іринея, єпископа Ліонського, архімандритом Олексієм (Кутеповим) (нині митрополит Тульський і Єфремовський).

6 квітня 1985 року хіротонізований у сан диякона архієпископом Володимирським і Суздальським Серапіоном (Фадєєвим;+1999) в Успенському соборі міста Володимира.

30 листопада 1986 року в Трапезному храмі Лаври архієпископом Чебоксарським і Чуваським Варнавою (Кедровим) висвячений у сан священика.

1987 року після закінчення семінарії Навчальний комітет при Священному Синоді Руської Православної церкви направив ієромонаха Іринея до Свято-Успенської Почаївської Лаври.

Навесні 1991 року був переведений до відродженої Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври «для зміцнення духовного життя братії».

1992 року закінчив Московську Духовну Академію та був призначений викладачем Київської Духовної Семінарії. У 1993–1994 роках ніс послух інспектора КДАіС.

У квітні 1994 року возведений у сан архімандрита.

З вересня 1996 року ніс послух благочинного Лаври.

Архієрейське служіння

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 31 травня 2007 р. архімандрит Іриней (Семко) був призначений єпископом Ніжинським і Батуринським.

Архієрейська хіротонія відбулася 10 червня 2007 року в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

Рішенням Священного Синоду від 18 квітня 2008 року змінено титул на «Ніжинський і Прилуцький».

28 серпня 2014 року возведений у сан архієпископа.

28 липня 2017 року возведений в сан митрополита.

Нагороди

1986 р. — медаль преподобного Сергія Радонезького Ι ступеня. 2000 р. — ювілейний орден «Різдво Христове 2000» ΙΙ ступеня. 2001 р. — медаль святого великомученика Димитрія Солунського. 2003 р. — орден преподобного Нестора Літописця ΙΙ ступеня. 2008 р. — орден святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова ΙΙ ступеня. 2013 р. — орден преподобного Серафима Саровського ΙΙ ступеня. 2013 р. — Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви. 2015 р. — орден святителя Петра Могили.^[1]

Смерть та поховання

Помер 23 вересня 2017 року у Ніжині після тривалої важкої хвороби^[2].

25 вересня у Києво-Печерській Лаврі відбулася церемонія відспівування митрополита. Згідно заповіту владики Іринея, його поховали на чернечому цвинтарі Свято-Покровського Красногірського жіночого монастирі в с. Бакаївка Золотоніського району Черкаської області ^[3].

Погляди і праці

26 грудня 2006 р. захистив дисертацію на тему: «Історія православного жіночого чернецтва в Україні в XX столітті» і отримав науковий ступень кандидата богослов'я. У 2007 р. рішенням Вченої ради Київської духовної академії присвоєне вчене звання доцента.

У своїй пастирській діяльності послідовно використовує українську мову, вітає україномовні проповіді кліриків Ніжинської єпархії. Відомий як досить жорсткий і сумлінний адміністратор, який вникає у дрібниці парафіального життя.