Ірменгарда Турська

	Ірменгарда Турська; фр. Ermengarde de Tours
	Імператриця Заходу
	Імператриця Заходу
Коронація:	5 квітня 823, собор Святого Петра, Рим, Італія
Народження:	804; Ельзас, Франція
Смерть:	20 березня 851; монастир Св. Сесілії та Агати в Ерстейні (в околицях Страсбурга)
Країна:	Німеччина
Рід:	Етіхоніди
Батько:	Гуго II Боязкий
Мати:	Ава де Морвуа
Шлюб:	Лотар I
Діти:	сини: Людовик II, Лотар II, Карл ; дочки: Хільтруда, Берта, Ірменгарда, Гізела, Ротруда
	Медіафайли у Вікісховищі

Ірменгарда Турська (нім. Irmingard, Ermengard, 804, Ельзас, Франція — 20 березня 851, монастир св. Сесілії та Агати в Ерстені (в околицях Страсбурга)) — дружина імператора Заходу Лотара I, дочка графа Тура Гуго II Боязкого з династії Етіхонідів і Ави де Морвуа.

Біографія

Ірменгарда народилася 804 року в Ельзасі й з дитинства була вихована матір'ю в дусі християнського благочестя. Велику частину дитинства і юності Ірменгарда провела в монастирі Св. Юлії в Бріксені (Північна Італія), де завершила свою освіту. Після смерті абатиси Амальпергі вона була обрана її наступницею, однак, коли постало питання про вибір дружини для старшого сина імператора Людовика I Благочестивого, Лотара, було прийнято рішення, що нею стане Ірменгарда. Одруження відбулося 15 жовтня 821 року в Тіонвілі. На церемонії були присутні 32 прелати, зокрема єпископ Страсбурга Адалог, та багато знатних людей Імперії. Як «ранковий дар» Лотар передав дружині місто Ерстен в околицях сучасного Страсбурга, а пізніше надав Ірменгарді опіку над монастирем у Бріксені.

Відрізняючись смиренням і благочестям, Ірменгарда все своє життя присвятила справам благодійності та заступництва переданим її піклуванню володінь. Після смерті в 836 вчителя Лотара, абата Валу з Корбі, вона з власних коштів сплатила читання молитов за помин душі покійного. 20 жовтня 837 помер і її батько Гуго. За угодою з дядьком свого батька, графом Зундгау Ліутардом, Ірменгарда отримала великі землі в Ельзасі, зокрема поселення Ешері (Echery), багаті срібними копальнями. По велінню Ірменгарди тут була побудована церква, яку вона, за згодою чоловіка, передала абатству в Горці^[1].

У 849 році в Ерстені Ірменгарда заснувала жіночий бенедиктинський монастир св. Сесілії та Агати (в даний час зруйнований), подарувавши абатству майже все місто^[2].

Наприкінці життя Ірменгарда віддалилася в цей монастир, де і померла в Страсну п'ятницю (20 березня) 851 року. Вона була похована на території монастиря. Тут, до того як зник під час Великої французької революції, перебував надгробний камінь Ірменгарди з епітафією, написаною Рабаном Мавром, в якій оспівувалися християнські чесноти Ірменгарди та її щедрість стосовно абатства в Ерстейні. У звістці про смерть Ірменгарди в Сен-Бертинських анналах^[3] вона називається «найхристиянійшою королевою».

Діти

Мала восьморо дітей , серед них:

Людовик (пр.825-875), король Італії, потім імператор
ЛотарII (835-869), король Лотарингії, одружений з дочкою Бозона Старого
Карл (845-863), король Провансу

Канонізація

За своє благочестя і заступництво монастирям Ірменгарда Турська визнана місцевошанованою святою Страсбурзької єпархії римо-католицької церкви. Її пам'ять відзначається 20 березня.

Примітки

↑ Дарування було підтверджено хартією імператора Лотара II, виданою в Страсбурзі 15 жовтня 859, проте ряд істориків вважають цю хартію пізнішої підробкою і називають справжнім дарувальником батька Ірменгарди, графа Гуго II Турського.
↑ Хартія про дарування збереглася в архіві Страсбурга. Вона підтверджена Папою Римським Левом IV, однак існують серйозні сумніви в її достовірності.
↑ Сен-Бертинські аннали, а.853.

Посилання

Анналы королівства франків. Східна література. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2011.
Сен-Бертинские аннали. Східна література. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2011.
Irmgard von Erstein (німецькою) . Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexicon. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 10 квітня 2011.
Annales Fuldensis (lat) . Archive.org.

Література

Теган. Діяння імператора Людовика. — 2003. — 191 с. — ISBN 5-89329-603-6.
[1] — М. : РОССПЕН, 1999. — С. 141-158. — ISBN 5-86004-160-8. Архівовано з джерела 17 липня 2009
Bernhard J. Histoire de l'abbaye et de la ville d'Erstein. — 1883.
Parisot R. Le Royaume de Lothaire sous les Carolingiens. — P. : Alphonse Picard et fils editeurs, 1899.

[1] Дарування було підтверджено хартією імператора Лотара II, виданою в Страсбурзі 15 жовтня 859, проте ряд істориків вважають цю хартію пізнішої підробкою і називають справжнім дарувальником батька Ірменгарди, графа Гуго II Турського.

[2] Хартія про дарування збереглася в архіві Страсбурга. Вона підтверджена Папою Римським Левом IV, однак існують серйозні сумніви в її достовірності.

[3] Сен-Бертинські аннали, а.853.

[1]

[2]

[3]