Іспанський похід вікінгів (844)
Іспанський похід вікінгів — перший рейд вікінгів до Піренейського півострова. Тривав протягом літа-осені 844 року. Проводився силами декількох флотилій, командування якими приписується легендарним ватажкам Гастінгу й Бйорну Залізнобокому. Вікінги прибули до Іспанії з території Франції. Вони сплюндрували берегові райони Астурійського королівства та Кордовського емірату, а також захопили і пограбували мусульманські міста Лісабон, Кадіс, Медіну, Альхесірас і Севілью. ІсторіяУ серпні 844 року об'єднаний флот вікінгів під командуванням Гастінга й Бйорна Залізнобокого[1] покинув Нуармутьє в гирлі Луари[2] й вирушив на південь вздовж узбережжя Франції. Їхні сили складалися зі скандинавів, які пізніші арабські джерела називають «лавдханами» (норманами)[3]. Вікінги сплюндрували північ Астурійського королівства — Астурію (Хіхон) й Галісію (Ла-Коруня), але зазнали поразки від короля Раміро І в околицях Вежі Геркулеса. Після цього, незважаючи на шторм, вони рушили до португальських земель[4][5]. На початку вересня вікінги зненацька здобули Лісабон, що належав Кордовському емірату Омеядського халіфату[6]. Вони 13 днів грабували місто й вирізали частину його населення[6][7]. Лісабонський управитель негайно сповістив про це кордовського еміра Абд ар-Рахмана II[8][9]. Покинувши Лісабон, скандинави рушили далі на південь й пограбували інші мусульманські міста в Іспанії — Кадіс, Медіну, Альхесірас[2]. Ймовірно, вони також здійснили рейд на Асілу в Марокко[2][10]. 25 вересня вікінги дісталися на 80 кораблях до Севільї по річці Гвадалківір[2]. Вони встановили табір на острові посеред річкових боліт[2]. 29 вересня місцеві мусульманські сили атакували прибульців, але були биті[6]. 1 або 3 жовтня скандинави штурмували Севілью, що не була захищена стіною[6][2][7]. Нападники вчинили різанину в місті, спалили більшу частину будинків, але не змогли здобути севільської цитаделі[7]. Тим часом кордовський емір мобілізував велику армію під командуванням Іси ібн Шухайда[8]. 11 або 17 березня вона розбила вікінгів у вирішальній битві при Таляті й звільнила місто[7][6]. Після цього вони рушили грабувати регіон аль-Гарб й покинули Піренейський півострів[2]. Внаслідок нападу вікінгів християнські й мусульманські правителі Іспанії заходилися укріпляти прибережні землі. У Галісії була споруджена мережа маяків, наглядових веж і гірських замків, що слугували укриттям для населення в разі нападу[11]. В Андалусії великі міста отримали міцні оборонні стіни та арсенали для міського ополчення[9]. ПриміткиДжерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
