Іхтіаров Юрій Дмитрович

Іхтіаров Юрій Дмитрович
Юрій Іхтіаров, 1995
Народився	15 квітня 1924(1924-04-15)[1]  Юзівка, Донецька губернія, СРСР[1]
Помер	1 травня 2006(2006-05-01) (82 роки)  Клівленд, Огайо, США[1]
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Країна	США
Місце проживання	Філадельфія Ешберн
Діяльність	інженер, громадський діяч
Alma mater	Боннський університет (1951)
Заклад	Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі
Членство	Об'єднання Демократичної Української Молоді і Українсько-Американська Координаційна Рада
Партія	Українська революційно-демократична партія

Юрій Дмитрович Іхтіаров (15 квітня 1924, Донецьк, Україна — 1 травня 2006, Клівленд, Огайо, США) — борець за незалежність України у ХХ сторіччі, український громадський і політичний діяч діаспори США, інженер.

З 1944 р. — на еміграції.

Середню і вищу освіту здобув у Німеччині. Бакалаврат з машинобудування — у 1951 р. в Боннському університеті.

З 1952 р. — у США, Філадельфія, з 2003 — Ашбурн, Вірджинія.

Одружився в 1960 році з Раїсою Коваленко з Кіровоградщини, яка закінчила гімназію і здобула вищу фармацевтичну освіту в Мюнхені.

Спочатку працював у компанії, що виробляла ізолятори, потім у фірмі SKF, а в 1956 році, як інженер-конструктор у фірмі FMC. У цій фірмі Юра пропрацював двадцять сім з половиною років.

У 1991 році Ю. Іхтіаров відійшов від справ на пенсію і повністю присвятив себе громадсько-політичній праці.

Довголітній діяч ОДУМ. Член секретаріату УРДП (з 1985), УАКРади (з 1982) та член ресорту внутрішніх справ уряду УНР в екзилі (1989—1992).

Член Метрополітальної Громади Філадельфії.

Похований 13 травня 2006 р. на українському православному цвинтарі св. Андрія Первозваного у Саут-Баунд-Бруці.

«Спочатку нам пропонували, щоб делегація уряду УНР (на вигнанні) складалася з 10 осіб, щоб передача відбулася в кабінеті президента та щоб ми пробули в Україні яких чотири — п'ять днів. Але ми настояли на тому, що делегація складатиметься з 50 осіб, щоб місце урочистості було в палаці „Україна“ та щоб нам не обмежували часу перебування в Україні. Несподівано для нас все відбулося в Маріїнському палаці. Патріарх Мстислав передав голові Верховної Ради Іванові Плющеві, як представникові українського народу, клейнод президента УНР (золотий ланцюг з нагрудною іконою, яка належала гетьманові Іванові Мазепі). Прем'єр-міністр проф. Іван Самійленко передав президентові Кравчукові печатку ДЦ УНР, Голова УНРади проф. Михайло Воскобійник — комплект творів Михайла Грушевського, а я — також президентові Кравчукові — прапор УНР».^[2]

• Почесна грамота Прем'єр-міністра України (підпис В.Ющенка). У грамоті: «Нагороджується Юрій Іхтіаров за довголітню самовіддану працю на користь української громади у США та на благо незалежної України.»

• Енциклопедія Української Діяспори : [у 7 т.] / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 2009—. — Т. 1 : Сполучені Штати Америки [у 4 книгах].

• В. С. Білецький. Іхтіаров Юрій // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• http://ukrlife.org/main/evshan/plaviuk12.htm [Архівовано 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• http://ukrslovo.com.ua/work/archive/2006/20/09.html^{[недоступне посилання з червня 2019]}