За загальним таксономічним різноманіттям беззаперечну першість займає ряд Окунеподібні: 15 родин; 35 родів; 49 видів. Друге місце за цим же показником займає ряд Коропоподібні: 3 родини; 30 родів; 37 видів.
Дніпро — головна водна артерія країни. Його умовно поділяють на три частини: Верхній, Середній і Нижній Дніпро. Запоріжжя знаходиться як раз на межі між Середнім і Нижнім Дніпром. За характером водного режиму Дніпро — типова рівнинна річка, що характеризується високою весняною повінню, низькою літньою і зимовою меженню і підвищеним стоком восени[10][11]
У свій час, вирвавшись з району Дніпровських порогів, Дніпро розмив на території області широку й глибоку долину, яка тепер має вигляд озероподібного розширення. На всій величезній площі це розширення було прорізане короткими річками, протоками, заповнене болотами, озерами. У весняний період, коли в Дніпро надходило багато талих вод, ріка виступала з свого русла і затоплювала все широке днище — заплаву. У квітні-травні тут утворювалась величезна тимчасова водойма, яка нагадувала сучасне Каховське водосховище. Після повені заплава висихала, залишалась лише складна мережа різних водойм. Ця територія, що була покрита розкішною лісовою і трав'янистою рослинністю, здавна була відома під назвою Дніпровсько-Кінських плавнів, або славнозвісного Великого Лугу[10]. Зі сходу плавні оконтурювала річка Кінська, у зв'язку з чим, запорізька частина їх називалась Кінськими плавнями. З 1956—1958 рр. до червня 2023 р. (до підриву Каховської ГЕС) північна частина Кінських плавнів була затоплена водами Каховського водосховища. Ще раніше гребля Дніпровської ГЕС підняла води Дніпра в районі порогів, де виникло Дніпровське водосховище. Вигляд річки Дніпро зараз має тільки на ділянці від ДніпроГЕСу с. Біленьке Запорізького району до (біля 30 км), відділяючись від верхів'я Каховського водосховища системою плавневих островів[10].
Значне місце серед поверхневих вод в регіоні займають річки, які належать до басейнів Дніпра і Азовського моря. Їх загальна протяжність в межах області складає 2013 км. Густина річкової мережі невелика, в середньому на 1 км², території доводиться 0,047 км річок. Річкова мережа розподілена по території області нерівномірно. Найбільш бідна річками південно-західна частина приазовських степів. В області, крім Дніпра, нараховується 118 річок. Переважна їх більшість відноситься до малих річок (з площею водозбору до 2000 км²), і лише 3 річки (Молочна, Гайчур і Кінська) — до середніх (з площею водозбору більше 2000 км²). Річки Запорізької області за їх режимом відносяться до річок, що мають яскраво виражений степовий характер. У весняну повінь при таненні снігів вони сильно розливаються, а влітку стають маловодними і часто пересихають. На річках створено 28 водосховищ і 1174 ставків. У межах області розташовано 846 озер, у тому числі солоних[10].
На південному сході Запорізька область межує із Азовським морем. Море зай¬має мілку улоговину, яка наприкінці третинного пе¬ріоду була суходолом. Гідрологічний режим Азовського моря визначається його замкнутістю, мілководністю, невеликими розмірами і значним стоком прісної води. Площа Азовського моря — 39 тис. км², а об'єм води — 290 км³, пересічна глибина 7,4 м, а максимальна — 15 м. Довжина берегової лінії Азовського моря складає 2690 км, у межах області — 306 км. Характерною її властивістю є помітна пониженість і наявність морських заток. У хвилястій береговій лінії виділяються Бердянська і Обитічна коси та коса Федотова з острів Бірючий, який є її продовженням. З косами межують Бердянська і Обитічна затоки, Молочний і Утлюцький лимани. Уздовж моря тягнеться низка невеликих лиманів і солоних озер[10][11].
Морськаіхтіофауна регіону включає 93 види риб, які постійно чи тимчасово перебувають в Азовському морі та його лиманах. Основу цієї групи з одного боку складають східноатлантичні (23 види) та північно-східноатлантичні (11) риби (разом 34 види, що складає 25,9 % від загальної кількості видів області та 38,6 % від морської групи), з другого — понтійські (16) та понто-каспійські (19) риби (разом 35 видів, що складає 25,6 % від загальної кількості видів та 39,7 % від морської групи). Менше значення відіграють середземноморсько-понтійські (6 %) та широкоареальні види, представлені морськими космополітними (луфар), атлантично-тихоокеансьми (катран) та атлантичними (тунець звичайний, пеламида атлантична, річковий вугор європейський) видами (разом 3,8 %). Один далекосхідний вид — піленгас — акліматизований в Азовському морі. У фауні області присутні також 3 азовських ендеміка, зокрема шемая азовська, калкан азовський, пуголовка азовська. Крім того, у наукових колах розглядається питання про видовий статус ряду підвидів риб азовської фауни. Ще один ендемічний вид риб — кутум каспійський — акліматизований в регіоні[9].
Прісноводна іхтіофауна
Прісноводніводойми області населяють 46 видів риб. В основному це північнопалеарктичні (12 видів) та європейські (12) види риб (разом 24 види, що складає 18 % від загальної кількості видів та 53,3 % від прісноводної групи). Менше значення відіграють турано-європейські (6), західноєвропейські (2) та широкоареальні голарктичні (2) види. Значну долю складають далекосхідні (6), неарктичні (2) та афротропічні (1) види-вселенці (6,8 % від загальної кількості видів та 20 % від прісноводної групи)[9].
Еколого-фауністичний огляд
Рибне населення регіону складають 3 великих еколого-фауністичні комплекси риб: І — морський; ІІ — прісноводний; ІІІ — солонуватоводний. Зважаючи на евригалинність ряду видів риб, їх можна, з певними припущеннями, віднести до двох-трьох еколого-фауністичних комплексів одночасно[9].
Найбільшим іхтіокомплексом є морський (80 видів). Його основу складають тюлька чорноморська, анчоус європейський, атерина чорноморська кефаль піленгас, бички кругляк і пісочник, бичок сірман та калкан азовський. Значну роль відіграють також оселедець чорноморсько-азовський, пузанок азовсько-чорноморський, тараня, кефаль сингіль, колючка триголкова, змієподібна морська голка чорноморська, морські голки пухлощока і довгорила, бички ратан, рудий, чорноморсько-азовський, жабоголовий і трав'яник, річкова камбала чорноморська. 12 видів морських та солонуватоводних риб є прохідними та напівпрохідними[9].
Значно біднішим є прісноводнийіхтіокомплекс, який включає 46 видів. Домінуючими видами комплексу є карась звичайний, плітка звичайна, лящ звичайний, верховодка звичайна, короп звичайний, тюлька чорноморсько-азовська, товстолоб білий, пічкур звичайний, окунь річковий, судак звичайний, йорж звичайний, бичок кругляк, бичок пісочник, тупоносий бичок цуцик. До субдомінантів комплексу можна віднести щуку звичайну, тараню, краснопірку звичайну, плоскирку європейську, гірчака європейського, атерину чорноморську, товстолоба строкатого, білого амура, вівсянку, сома звичайного, лина звичайного, щипавку звичайну, колючку південну багатоголкову, морську голку пухлощоку та бичка голованя. До прохідних можна віднести 1 вид риб — річкового вугра європейського[9].
Проміжним за кількістю видів є солонуватоводнийіхтіокомплекс (74 види). Основу комплексу на різних водоймах складають тюлька чорноморсько-азовська, тараня, атерина чорноморська, бички кругляк, пісочник, головань, чорний, сірман, ратан, рудий, чорноморсько-азовський, трав'яник і жабоголовий, колючка триголкова, колючка південна багатоголкова, морська голка пухлощока, змієподібна морська голка чорноморська[9].
Огляд раритетної іхтіофауни
У результаті багаторічного надмірного промислу та впливу інших антропогенних факторів склад рибного населення регіону зазнав значних змін. Ряд видів зник чи опинився на межі зникнення. Іхтіофауна планомірно та стихійно поповнюється видами-вселенцями з віддалених географічних районів. Тому, навіть наведений вище список видів риб регіону потребує уточнення в найближчі роки. До складу сучасної іхтіофауниЗапорізької області входить ряд раритетних видів міног і риб, внесених до природоохоронних документів різного рангу[9][12][13].
До Червоного списку МСОП (т. з. Міжнародної Червоної книги) занесено 12 раритетних видів, у т. ч. 4 види, що знаходяться в критичному стані (білуга звичайна, осетер руський, севрюга, вугор європейський), 3 види, що знаходяться в погрозливому стані (стерлядь, шемая чорноморська, тунець блакитний), 5 вразливих видів (катран короткоперий, скат колючий, оселедець чорноморський, короп звичайний, перкарина чорноморська). Крім того, 69 видів риб регіону занесено до Червоного списку МСОП умовно, як види, які поки що не викликають хвилювання, а 8 видів вважаються недостатньо вивченими[9][12][13].
До 'Червоної книги Чорного моря занесено 19 видів риб, у т. ч. 2 види, що знаходяться на межі зникнення (пеламида атлантична, бичок трав'яник), 7 видів, що знаходяться у погрозливому стані (сарган чорноморський, риба-голка змієподібна, морський коник довгокрилий, барабуля чорноморська, книповічия довгохвоста, тунець звичайний, скумбрія атлантична) та 6 вразливих видів (осетер руський, севрюга, риба-голка довгорила, бичок ратан, морський карась, морський йорж)[9][13].
До Червоної книги України занесено 29 видів риб регіону, у тому числі 10 зникаючих (мінога українська, стерлядь прісноводна, білуга звичайна, вирезуб причорноморський, бистрянка російська, гольян озерний, марена дніпровська, лосось чорноморський, судак волзький, йорж донський) та 10 вразливих (осетер російський, севрюга, ялець звичайний, шемаї азовська і чорноморська, карась звичайний, минь звичайний, риба-голка товсторила, риба-голка тонкорила, морський коник довгорилий)[9][12][13].
До Боннської конвенції занесено 4 види (стерлядь прісноводна, осетер російський, севрюга, білуга звичайна), стан яких є несприятливим, збереження та регулювання використання яких потребує міжнародних угод[9][13].
До Вашингтонської конвенції (CITES) занесено 5 видів регіону (морський коник довгорилий, стерлядь прісноводна, осетер російський, севрюга, білуга звичайна), які на даний час не обов'язково перебувають під загрозою зникнення, але можуть опинитися під такою загрозою, якщо торгівля зразками таких видів не буде суворо регулюватися з метою уникнення такого використання, що несумісне з їхнім виживанням[9][12][13].
↑Петроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с. (с. 120—124). — ISBN 978-966-1682-12-1
↑Демченко В. О. Динаміка іхтіофауни річок Північно-Західного Приазов'я у ХХ ст. // Вісник Львів. ун-ту. — 2009. — Серія біол. — Вип. 50. — С. 72—84
↑ абМовчан Ю. В. Риби України: Визначник-довідник. — Київ: Золоті ворота, 2011. — 444 с. — ISBN 978-966-2246-26-1
↑Дирипаско О. А., Изергин Л. В., Демьяненко К. В. Рыбы Азовского моря / Под ред. Н. Г. Богуцкой. — Бердянск: Изд-во 000 "НПК «Интер-М», 2011. — 288 с. — ISBN 978-966-97110-5-2
↑ абПетроченко В. І. Тваринний світ Запорізької області. Риби. Земноводні. Плазуни: Атлас. — Запоріжжя: ЗОЦТКУМ, 2013. — 50 с
↑Демченко В. О. Закономірності трансформації іхтіофауни водойм Азовського басейну за впливу природних та антропогенних чинників: Автореф. дис. … докт. біол. наук. — Чернівці, 2013. — 40 с.
↑ абПетроченко В. І. Риби Запорізької області: Навчально-методичний посібник. — Запоріжжя: ЗОЦТКУМ, 2014. — 54 с.
↑Рудик-Леуська Н. Я., Христенко Д. С., Котовська Д. О. Атлас іхтіофауни басейну Дніпра. — К.: Центр учбової літератури, 2014. — 348 с.
↑ абвгдежиклмнпрстуфхПетроченко В. І. Риби і міноги Запорізької області // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 2 (3). — С. 67—89
↑ абвгдПетроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с. (с. 39—50). — ISBN 978-966-1682-12-1
↑ абПрирода Украинской ССР. Моря и внутренние воды / Грезе В. Н., Поликарпов Г. Г., Романенко В. Д. и др. — К.: Наук. думка, 1985 — 224 с.
↑ абвгдРідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 134—145)
↑ абвгдежиПетроченко В. І. Рідкісні тварини України та Запорізької області : навч.-метод. посібник. — Запоріжжя, 2011. — 76 с. (с. 42—49). — ISBN 966-375-018-9