АЕС Бренніліс

АЕС Бренніліс
Атомна електростанція Бренніліс
Країна	Франція
Адмінодиниця	Бреньї
Початок будівництва	1962
Початок експлуатації	1967
Кінець експлуатації	1985
Організація	EDF
Технічні параметри
Кількість енергоблоків	1
Реакторів в експлуатації	Графіто-газовий ядерний реактор
Генеруюча потужність	70 МВт
Інша інформація
АЕС Бренніліс у Вікісховищі

Атомна електростанція Бренніліс (EL-4) — виведений з експлуатації об’єкт, розташований на горах Мон-д’Арре в комуні Бренніліс у Фіністері, Франція.

Комісаріат атомної енергетики Франції розпочав будівництво цього експериментального реактора зі сповільнювачем важкою водою та охолоджуваним вуглекислим газом (HWGCR) у 1962 році. Реактор мав заплановану вихідну потужність 70 МВт. Станція досягла критичного стану в грудні 1966 року.

Однак у 1971 році уряд Франції вирішив використати технологію водяного реактора під тиском, розроблену в Сполучених Штатах, як модель конструкції.

15 серпня 1975 року два вибухи незначно пошкодили турбіну та зруйнували телефонну лінію. Відповідальність взяв на себе Фронт звільнення Бретані. У 1979 році група знищила електричні лінії, що йшли від заводу до мережі, і через відсутність мережі для подачі електроенергії завод припинив роботу. Це був єдиний випадок в історії, коли терористична група успішно зупинила роботу атомної електростанції.

У 1985 році реактор зупинили остаточно. Вартість виведення з експлуатації наразі оцінюється в 482 мільйони євро, що значно перевищує початкові оцінки^[1].

Ця АЕС знаменує перше виведення з експлуатації повної атомної електростанції у Франції. EDF і CEA оголосили про свій намір зробити цей процес прозорим, щоб його можна було використовувати як модель для майбутніх операцій з виведення з експлуатації на інших заводах.

Процес ділиться на 3 етапи.

Цей етап почався в 1985 році і схожий на перерву в заправці; паливо переміщується до басейну відпрацьованого палива, але нове паливо не завантажується, і паливо на місці зрештою транспортується в інше місце. Він складається з:

• остаточне відключення
• скидання ядерного палива
• злив контурів охолодження

У 1995 році було проведено громадське розслідування. У 1996 році було прийнято рішення про те, що техніко-економічне обґрунтування «озеленення» ділянки буде подано до кінця 1999 року. Етап 2 розпочався в 1997 році і складається з:

• дезактивація та розбирання будівель, за винятком самого реактора
• евакуація ядерних відходів
• герметична оболонка корпусу реактора

13 грудня 2000 р. підвищення рівня ґрунтових вод спричинило затоплення хімзаводу. У січні 2001 року у спільній внутрішній будівлі сталася пожежа. У 2005 році 2 етап був офіційно завершений.

Етап 3 складається здебільшого з розміщення корпусу реактора (RPV) і зараз триває.

• демонтаж парогенераторів
• демонтаж корпусу реактора
• знесення захисної споруди