АЕС Мадрас
Атомна електростанція Мадрас (англ. Madras Atomic Power Station, MAPS) розташована у Калпаккамі[en] приблизно за 80 кілометрів на південь від Ченнаї, Індія, це комплексне підприємство з виробництва ядерної енергії, переробки палива та переробки відходів, яке включає виробництво плутонієвого палива для реакторів на швидких розмножувачах (FBR). Це також перша в Індії повністю домашня атомна електростанція з двома енергоблоками, кожен з яких виробляє 220 МВт електроенергії. Перший і другий блоки станції введені в експлуатацію в 1983 і 1985 роках відповідно. Станція має реактори, розміщені в корпусі реактора з подвійною оболонкою, що покращує захист також у разі аварії через втрату теплоносія. Проміжне сховище (ISF) також розташоване в Калпаккамі. На цьому об’єкті також розташований перший в Індії великомасштабний реактор на швидких розмножувачах потужністю 500 МВт під назвою «Прототип швидкого реактора-розмножувача», який експлуатується компанією BHAVINI, а також буде місцем розміщення перших двох комерційних реакторів на швидких розмножувачах FBR-600[en].[1] ІсторіяПід час його будівництва загалом 3,8 лакх (380 000) залізничних шпал (колод) було доставлено з усієї Індії, щоб підняти 180-тонне критичне обладнання в першому блоку через відсутність належної інфраструктури та транспортно-розвантажувального обладнання.[2] Станом на липень 2016 року прототип швидкого реактора-розмножувача[en] (PFBR) перебував на завершальній стадії будівництва, і очікувалося, що він досягне критичного стану в березні 2017 року з виробленням електроенергії 500 МВт.[1][3] Очікувалося, що протягом наступних місяців завантаження 1750 тонн рідкого натрієвого теплоносія відбудеться через чотири-п’ять місяців, а джерела в Міністерстві атомної енергії повідомляли, що критичність, ймовірно, буде досягнута лише приблизно в травні 2017 року.[4] РеакториНа об’єкті розміщено два важководяні реактори під тиском (PHWR) власного виробництва, MAPS-1 і MAPS-2, розраховані на виробництво 235 МВт електроенергії кожен.[5] MAPS-1 було завершено в 1981 році, але запуск був відкладений через брак важкої води. Після отримання необхідної важкої води MAPS-1 став критичним у 1983 році та почав працювати на повну потужність 27 січня 1984 року. MAPS-2 отримав критичний стан у 1985 році та почав працювати на повну потужність 21 березня 1986 року.[5][6] Оскільки Індія не є учасником Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, реактори з 1985 року доставляли своє відпрацьоване паливо на завод з ядерної переробки в Тарапурі, забезпечуючи країну плутонієм без гарантій.[5] На майданчику в Калпаккамі також розташований перший в Індії власний реактор з водою під тиском (PWR). Реактор потужністю 80 МВт був розроблений Центром атомних досліджень Bhabha (BARC) як наземний прототип атомної енергоблоку для атомних підводних човнів Індії.[7] Цей пристрій не є частиною станції MAPS. Інформація про реактори
Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
