Абаджян Гаррій Артушевич

Абаджян Гаррій Артушевич
Абаджян Гаррій Артушевич
	; Гаррій Абаджян (2015, фото Г.Ганзбурга)
Народився	19 листопада 1939 ; Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Помер	28 лютого 2024 (84 роки) ; Харків, Україна
Країна	СРСР; Україна
Національність	вірменин
Діяльність	фаготист, мистецтвознавець, викладач університету
Alma mater	Харківське музичне училище імені Бориса Лятошинського (1961) і Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (1968)
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства
Вчителі	Терьохін Роман Павлович
Заклад	ХАТОБ і Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського
Нагороди	;
	; ; ;

Га́ррій Арту́шевич Абаджя́н (19 листопада 1939, Запоріжжя — 28 лютого 2024, Харків) — український фаготист, мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 1982 року, професор з 1983 року.

Життєпис

Народився 19 листопада 1939 року в місті Запоріжжі (нині Україна). У 1961 році закінчив Харківське музичне училище^[1]; у 1968 році — Харківський інститут мистецтв по класу фагота Костянтина Білоцерковського.

У 1969—1983 роках і з 1993 року — в оркестрі Харківського державного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка^[2] (протягом 1969—1975 років — соліст). Водночас у 1971—1974 роках навчався в асистентурі-стажуванні Московської консерваторії імені Петра Чайковського під керівництвом професора Романа Терьохіна.

З 1979 року — викладач класу фагота в Харківському інституті мистецтв (у 1983—2017 — завідувач кафедри оркестрових, духових та ударних інструментів; у 2005—2021 — проректор із навчальної роботи) та Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернату. Винайшов акустичний пристрій для контролю звучання музичного інструмента, який перетворює звуки на лінії на екрані монітора, завдяки чому учням стали помітні недоліки їх виконання. У 1980 році впровадив пристрій у навчальний процес^[3]. У 1992 році заснував та очолив харківський Молодіжний симфонічний оркестр «Слобожанський».

Помер у Харкові 28 лютого 2024 року.

Праці

Нова методика викладання на духових інструментах. — К., 1981.
Нове в вібрато на фаготі. — Харків, 1984.

Відзнаки

Заслужений діяч мистецтв України (1993);
Харківська премія «Народне визнання» в номінації «Музика» (2006)^[4];
Народний артист України (2010; за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України)^[5];
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2019; за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність)^[6].