Абашев Дмитро Миколайович

Абашев Дмитро Миколайович
Народився	1829[1][2][3]  Смоленська губернія, Російська імперія
Помер	11 (23) січня 1880[2]  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Перший Християнський цвинтар
Країна	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	хімік, агроном, доцент
Alma mater	фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Галузь	хімія і агрономія
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира Новоросійський університет
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Відомий завдяки:	Взаємне розчинення рідин, термохімії неводних розчинів
Батько	Абашев Микола Іванович[4]

Дмитро́ Микола́йович Аба́шев (нар. 1829 — пом. 11 (23) січня 1880) — український та російський хімік і агроном.

Син поміщика Смоленської губернії Миколи Івановича Абашева — автора низки публікацій про удосконалення ведення сільського господарства.

1851 року закінчив природничий факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету та здобув ступінь кандидата природничих наук.

У 1854—1857 роках Абашев працював старшим учителем природознавчих наук 4-ї Московської гімназії. Молодого педагога було обрано членом Московського товариства дослідників природи. 1857 року в бюлетені «Recherches sur la dissolubilité mutuelle des liquides», яке видавало це товариство, Абашев опублікував свою магістерську дисертацію «Вивчення явищ взаємного розчинення рідин» (рос. «Исследования о явленнях взаимного растворения жидкостей»). Наступного року ця дисертація вийшла в Москві окремим виданням. Магістерську дисертацію Абашев захистив у Московському університеті.

Здобувши ступінь магістра хімії, 1858 року Абашев стає ад'юнктом (помічником професора) кафедри хімії університету святого Володимира в Києві (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). На початку 1859 року його відрядили на півтора року за кордон із науковою метою.

Коли у жовтні 1860 року Абашев повернувся з відрядження, то очолив в університеті кафедру хімії, оскільки попередній завідувач кафедри Ігнатій Матвійович Фонберг подав у відставку. У 1860—1861 роках Дмитро Миколайович також читав у Києві публічні лекції.

Абашев очолював кафедру хімії неповних два роки. У серпні 1862 року через хворобу він вийшов у відставку.

1865 року Абашева призначають доцентом агрономії новоствореного Імператорського Новоросійського університету в Одесі (нині Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

1868 року в Імператорському Харківському університеті Абашев захистив дисертацію «Про теплові явища, що виникають при сполученні рідин» (рос. «О тепловых явлениях, обнаруживающихся при соединении жидкостей») і здобув ступінь доктора хімії. Того ж року цю роботу вченого було опубліковано в «Записках Новоросійського університету».

1869 року Абашев стає екстраординарним, а 1870 року — ординарним професором агрономічної хімії Новоросійського університету. Від 1875 року був віце-президентом Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії.

1879 року Абашев удруге вийшов у відставку. У січні наступного року він помер.

Похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.^[5] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Абашева відсутні.^[6]

Як хімік Абашев був піонером у вивченні взаємного розчинення рідин і термохімії неводних розчинів. Виявив обмеженість взаємної розчинності рідин та існування критичної температури розчинення. Розглядав розчини як молекулярні сполуки.

Дослідження Абашева з розчинності рідин мали подальший розвиток у працях російського фізикохіміка Володимира Федоровича Алексєєва.

Докторську дисертацію Абашева «Про теплові явища, що виникають при сполученні рідин» Микола Миколайович Бекетов охарактеризував як «класичну працю в галузі експериментальних наук».

У галузі агрономії та агрохімії Абашев опублікував праці «Про рільництво в Англії» (1865 рік), «Про механічний аналіз ґрунту», а також 1864 року написав відгук на працю німецького хіміка Юстуса фон Лібіха «Хімія в застосуванні до рільництва та фізіології рослин».

• Исследования о явленнях взаимного растворения жидкостей. — Москва, 1858. (рос.)
• «Химия в приложении к земледелию и физиологии растений» Ю. Любиха // Русский вестник. — 1864. — № 7. (рос.)
• Агрономическое учение Либиха. — Москва, 1864. (рос.)
• О земледелии в Англии // Русский вестник. — 1865. — № 4. (рос.)
• О тепловых явлениях, обнаруживающихся при соединении жидкостей // Записки Новороссийского университета. — 1868. — Т. 1. — Выпуск 6. (рос.)
• О механическом анализе почвы // Записки Новороссийского университета. — Т. 4. (рос.)
• Замечания на разбор профессора Соколова // Записки Новороссийского университета. (рос.)

• Абашев, Дмитро Миколайович [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія : у 30 т. / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — 2016. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.
• Смоленщина. Вчені. Абашев Дмитро Миколайович.^{[недоступне посилання з червня 2019]} (рос.)
• Культурна спадщина землі Смоленської. Абашев Дмитро Миколайович.^{[недоступне посилання з червня 2019]} (рос.)
• Київський університет. Хімічний факультет. Історія в особах. (рос.)

1. Биографический словарь профессоров университета Святого Владимира. — К., 1884. — С. 1—2. (рос.)
2. Половцов А. А. Русский биографический словарь. [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] — Москва, 1896—1918. — Т. 1. — С. 5. (рос.)
3. Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон. Биографии. — Т. 1. — Москва, 1991. — с. 10. [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
4. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 11.
5. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 7.