Абрамченко Андрій В'ячеславович

Андрій Абрамченко
Андрій Абрамченко
	Андрій Абрамченко
Міський голова Ізмаїла
	Нині на посаді
На посаді з	8 листопада 2010
Народився	11 лютого 1965 (60 років) ; Ізмаїл, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як	міський голова
Громадянство	Україна
Освіта	Ленінградське вище зенітно-ракетне командне училище
Alma mater	Q103830985? і Institute of Federal Security Service of the Russian Federationd
Політична партія	Партія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
	Грамота Верховної Ради України
	Медіафайли у Вікісховищі

Андрій В'ячеславович Абрамченко (нар. 11 лютого 1965, Ізмаїл, Одеська область) — міський голова Ізмаїла (Одеська область), від 2010 року.

Біографія

Андрій Абрамченко народився 11 лютого 1965 року в Ізмаїлі.

У 1986 році закінчив Ленінградське вище зенітно-ракетне командне училище за фахом інженер з експлуатації радіоелектронних засобів. Потім служив в Середньоазіатському військовому окрузі, вчився на Вищих Курсах військової контррозвідки КДБ СРСР в Новосибірську, працював у Міністерстві національної безпеки Молдови.

Від 2003 року Андрій Абрамченко очолює приватне підприємство «Торговельна група „Бриз“» і ТОВ «Райенерго-Ізмаїл». Також Андрій Абрамченко — президент футбольного клубу «Бриз», який 2010 року вперше став бронзовим чемпіоном України з міні-футболу.

Був членом партії «Сильна Україна». Балотувався на посаду мера Ізмаїла 2006 року^[1], а також на зірваних серпневих виборах 2010 року; відтак на місцевих виборах 31 жовтня 2010 року. Висунутий від партії «Сильна Україна», Андрій Абрамченко переміг на виборах міського голови Ізмаїла, набравши 39,7 % голосів. За даними Ізмаїльського тервиборчкому, оголошеними 5 листопада 2010 року, його перевага над представником Партії регіонів Сергієм Павлухіним, що зайняв друге місце, склала майже 20 % голосів^[2].

2012 року, після ліквідації партії «Сильна Україна», прийнятий до Партії регіонів^[3]. 2015 року вдруге обраний мером Ізмаїла (висунутий Блоком Петра Порошенка «Солідарність»), за нього проголосувало 94,52 % виборців^[4].

2020 року переобраний на посаді міського голови Ізмаїла. Балотувався від партії "Слуга народу", набрав 81,51% голосів виборців^[5].

Трудова діяльність

1986-1993 р. - служба в Середньоазіатському військовому окрузі; робота в Міністерстві національної безпеки Молдови;

1993-1997 р. - менеджер із зовнішньоекономічної діяльності АТ «Аго-Дачія» (Молдова);

1993-2002 р. - генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер»;

з 1995 р. - директор товариства з обмеженою відповідальністю «Старт»;

з 2003 р. - директор приватного підприємства «Торгова група «Бриз»;

з 2010 р. - директор товариства з обмеженою відповідальністю «Райенерго-Ізмаїл».

Нагороди

Медаль Святителя Інокентія Одеського I ступеня УПЦ МП (8 травня 2015)^[6]^[7]
Почесна відзнака Одеської обласної ради (2017)
Почесна грамота Одеської обласної державної адміністрації (2017)
Почесна відзнака Одеської обласної ради (2017)
Орден «За заслуги» III ступеня (7 грудня 2018) — За вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм^[8]
Грамота Верховної Ради України (2018)
Почесна грамота Одеської обласної державної адміністрації (2019)
Грамота Служби безпеки України (2021)
Почесна відзнака голови Одеської обласної державної адміністрації (2021)
Почесна грамота Верховної Ради України (7 грудня 2021) — За вагомий особистий внесок в утвердження засад місцевого самоврядування, соціально-економічний розвиток територіальної громади, активну громадську діяльність, сумлінну працю та високий професіоналізм^[9]^[10]
Подяка Прем'єр-міністра України (28 червня 2022) — За сумлінне виконання службових обов'язків, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України^[11]
Орден «За заслуги» II ступеня (23 серпня 2023) — За значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов'язку^[12]
Подяка 3-ї окремої штурмової бригади (5 жовтня 2024) — За вагомий внесок у підвищення боєздатності 3-ї окремої штурмової бригади та майбутню перемогу України у війні за незалежність^[13]